Потяг таки рушить?

Потяг таки рушить? Раритетна залізниця зі сторічною історією сьогодні без активної допомоги замалим не всього Закарпаття може зникнути майже в кліп ока. Мова про Боржавську вузькоколійну дорогу – єдину транспортну структуру такого типу, яка вціліла з-поміж колишньої 1500-кілометрової мережі вузькоколійних залізниць Закарпаття. «Несанкціоновані» громадяни Як відомо, регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області продало на аукціоні об’єкт державної власності – вузькоколійну залізничну дорогу завдовжки 15 кілометрів від станції Приборжавське до Кушниці Іршавського району – під демонтаж. 13 травня 2011 року її купила приватний підприємець із Луганська Анна Свєтлічна за 410 743 грн. Нещодавно ця фірма таки взялася демонтувати на брухт викуплені 15 кілометрів вузькоколійки, – про це минулого тижня на спішній прес-конференції повідомив голова Іршавської районної ради Станіслав Сухан. Утім, на щастя, прибрати рейки не дали місцеві мешканці.

Потяг таки рушить?

 

Луганська підприємиця навіть звернулася до ЗМІ листом, у якому поскаржилася на броньківців. Мовляв, приїхала в Іршавський район на демонтаж залізничної дороги, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу, а 30 броньківців, гурт яких пані Свєтлічна назвала «несанкціонованими зборами громадян», разом із сільським головою Юрієм Кузаном не дозволили їй узятися до роботи. Зокрема, селяни розвантажили машину, у яку вже встигли скинути частину рейок. Також пані Свєтлічна поскаржилася, що немовбито зазнала «фізичних ушкоджень, що зафіксовані викликаною швидкою медичною допомогою». Наступного ж дня луганчанка нарікала вже на 50 селян, які перешкоджали їй розбирати вузькоколійку. 

Такі-от «дикі танці» навколо маленької залізниці не є чимось надзвичайним. Вже й активісти-захисники тривалий час намагаються допроситися допомоги в небайдужих та сильних світу цього, й іршавські депутати до правоохоронців та влади зверталися, а кінцевого результату досягти ніяк не вдається. 

Зокрема, як повідомив Станіслав Сухан, згідно з останнім рішенням Львівського апеляційного Суду, усі позови районної ради до Фонду держмайна відхилені. Свого часу Іршавська районна рада зверталася до Закарпатської обласної прокуратури з проханням перевірити, чи держава не втрачає кошти на цій оборудці. Прокуратура перенаправила звернення до обласної міліції, а від останньої взагалі ніякої відповіді чомусь так і не надійшло. Таке враження, що доля маленького потягу, так би мовити, застрягла у якісь мертвій петлі. Іршавські ж депутати пропонують передати вузькоколійку в комунальну власність і наголошують, що нікому не дадуть зруйнувати залізницю. 

До речі, зважаючи на всю цю непросту ситуацію й те, що днями в мережі знову «спливли» сканкопії, у якій тодішній глава Іршавської РДА «не заперечував» проти аукціону й демонтажу, ми звернулися за коментарем до Максима Хохлова. Депутат обласної ради зауважив: їхні дії кілька років тому і за тих обставин були вимушеними. Адже велика частина рейок була в незадовільному стані, крім того, на балансі Фонду держмайна. Перед цим ними володіло Міністерство транспорту, але позаяк вузькоколійка не використовувалася на той час уже 15 років, ФДМ перебрав її у своє підпорядкування. 

Саме з Фонду держмайна (як від власника) і надійшло прохання погодити виставлення об’єкта на аукціон. Тобто власник звернувся щодо користування своїм же майном. До того, у 2007–2008 рр., якраз починав роботу санаторій «Боржава», і його власник Олег Уваров хотів створити на базі вузькоколійки туристичний об’єкт. А для цього потрібна була приватизація і відповідно – продаж через аукціон. Якихось реальних програм відновлення не існувало, але з’явився потенційний інвестор. А от чому ФДМ виставив вузькоколійку на продаж так запізно – відкрите питання. 

Світло в кінці тунелю

На щастя, вже є сподівання, що справа таки зрушить з місця у позитивний бік. Нещодавно міністр надзвичайних ситуацій України, депутат Закарпатської обласної ради Віктор Балога, коментуючи повідомлення про черговий демонтаж колії, висловив переконання, що невпинне нищення Боржавської залізниці потребує негайного реагування місцевої влади. Руйнування історичного й соціального об’єкта Закарпаття слід остаточно зупинити і якнайшвидше вирішити дальшу долю вузькоколійки. Урядовець відзначив, що влада Закарпаття виявляє дивну байдужість і недалекоглядність щодо понад столітньої долі Боржавської залізниці. Її приватизація без згоди місцевої громади за ціною, фактично нижчою за вартість брухту, призвела до значної втрати інфраструктури цього унікального виду транспорту. Вузькоколійка, яка пережила дві світові війни й розпад імперії, сьогодні не витримує навали спритних ділків, яким нема діла до історичного спадку Закарпаття. 

 «Після юридично сумнівного приєднання нашого краю до УРСР нова радянська влада одразу ж почала руйнувати. У перші роки сталінської політики стосовно загарбаних територій були розібрані, розкрадені й вивезені залізничні колії, прокладені Чехословаччиною по схилах гір для потреб лісової промисловості й переробки деревини. Це варварство можна пояснити дикунською суттю сталінського режиму. Однак важко знайти пояснення, для чого сьогодні нищиться Бор¬жав¬ська залізниця. Можу припустити, що місцеве чиновництво має від того зиск, який для нього більший за історичну пам’ять та інтереси місцевої громади».  Віктор Балога вважає, що вирішення цього питання мають узяти на себе органи місцевого самоврядування. Прикладом того, що вузькоколійки цілком здатні бути самоокупними й давати вигоду як транспортні й туристичні об’єкти, може бути досвід сусідніх Угорщини, Словаччини та Румунії. Одним із способів збереження й розвитку Боржавської залізниці є передача її в комунальну власність – під управління й контроль місцевих громад. 

Міністр заявив, що ініціював розробку пакету документів, у тому числі й на розгляд уряду, які покликані вберегти унікальну Боржавську вузькоколійку від остаточного знищення, та пообіцяв особисто домагатися, аби Боржавська залізниця зберегла своє виняткове транспортне й культурне значення. 

До речі, за словами Станіслава Сухана, вони також виступають за те, аби вузькоколійку  передали у комунальну власність. І хоча представники Львівської залізниці підрахували, що на її утримання потрібно 5–6 мільйонів на рік, що є великою сумою для дотаційного району, тож, звісно, потрібна буде державна підтримка, – обов’язок місцевої влади знайти інвесторів і частину коштів для того, аби залізниця жила й далі.

Зауважимо, що одразу ж після заявленої позиції Віктора Балоги й на місцевому рівні  відреагували на події. Так, голова Закарпатської обласної адміністрації Олександр Ледида у коментарі телеканалу «Інтер» відзначив, що вже направив матеріали голові Фонду держмайна України щодо звільнення теперішнього керівника закарпатського представництва фонду. Губернатор уважає, що той діяв в інтересах окремих осіб, а не Закарпаття, тому й не бачить його у майбутньому на цій посаді. Якщо ж під час аукціону були вже заплачені якісь гроші, то слід повернути їх покупцю. Тому Олександр Ледида звернувся з пропозицією до Фонду держмайна компенсувати кошти підприємцю, а малу залізницю залишити Закарпаттю. Не зрозуміло лише одне, чому така «здорова» думка виникла лише тепер. Адже історія тягнеться явно не перший день, та й зверталися до місцевої влади по  допомогу теж неодноразово. Втім нині найважливіше, аби слова губернатора не залишилися черговою обіцянкою та втілилися в життя, а залізниця не стала ще одним унікальним об’єктом, яке Закарпаття втратить назавжди. 

14 серпня 2012р.

Теги: вузькоколійка, потяг

Коментарі

History 2012-08-14 / 18:14:28
Щодо відсутності будь-якого плану щодо вузькоколійки: в 2003 році в м.Іршава проходив міжнародний форум "Карпатський трамвай" , де зокрема було представлено британськими експертами проект щодо використання Боржавської вузькоколійки в туристичній галузі. Також навіть у ВР України була прийнята програма щодо розвитку туризму в Україні до 2010 року, де окремим пунктом було виділено питання збереження мережі вузькоколійок в Карпатському регіоні ...але нашим чиновникам майже очі туманом заволокло....(

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 1З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 13На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 13Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 1В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи