В Ужгороді мешканці двох багатоповерхівок 4 роки воюють проти антен мобільних операторів

Державна екологічна інспекція області листом від 08.07.2009 повідомила, що направила скаргу за призначенням, а саме до Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції та Інспекції державного-будівельного контролю в області, але ті жодної відповіді не надали.

Правозахисник Василь Попович зауважив, що наявні вис­новки від 14.05.2009 № 16/03 за підписом головного санлікаря Ужгорода Василя Петричка про те, що земельна ділянка на вул. Богомольця, 21, де розміщена вишка, відповідає всім вимогам і «придатна для будівництва». Цікавим є те, що висновок надали без обстеження земельної ділянки в натурі, це зазначено у 7-му пункті цього ж документа. Також відмічено, що немає потреби в організації санітарно-захисної зони.

Проте є інший висновок – за результатами електромагнітної обстановки, точніше – санітарний паспорт об’єкта, виданий Державною установою «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України», у якому, зокрема, резюмується: «Випромінювання не є загрозливим для здоров’я населення, бо рівень значно менший від гранично допустимого, але на висоті 30 метрів й вище від землі, рівень електромагнітного випромінювання перевищує ГДР, у зв’язку з цим на прилеглій до базової станції території слід установити Зони обмеження житлової забудови».

Житлова ж зона існувала ще до часів зведення вишки – з початку 90-х років минулого століття. У пункті 11-му документа, підписаного головним санітарним лікарем Ужгорода, теж зазначено, що земельна ділянка «в межах сельбищної зони міста».

За словами правозахисника, виходить, що й висновок від 14.05.2009 № 16/03, і відповідь обласної СЕС від 27.09.2011, де зазначено, що рівні випромінювання не перевищують норм, суперечать висновкам, які надав інститут. Отже, відзначає Василь Попович, є плутанина і суперечності в діях посадовців.

І ще один нюанс, який не додає прозорості цій справі. У тому ж документі від  14.05.2009 № 16/03 зазначено потужність об’єкта – три приймально-пе­ре­давальні антени. Однак, за словами мешканців прилеглих будинків, начебто можна побачити їх аж 7.

До речі, дозвіл на будівництво вишки ЗАТ «Український мобільний зв’язок» дістало ще в квітні 2009 року, тобто за каденції Сергія Ратушняка. І слід зазначити, що всієї цієї довгої історії взагалі б могло не бути, якби міська влада тоді діяла в рамках закону. Адже, за словами доктора фізико-математичних наук, декана географічного факультету УжНУ Степана Попа, якщо об’єкт може бути потенційно небезпечним, слід влаштувати громадські слухання. Зі слів мешканців, з ними можливість розміщення вишки ніхто не узгоджував.

Зрозуміти, хто має правду, а хто винен у цій історії, досить важко. Проте це вже не перший випадок, коли люди скаржаться на «вишку». Тому, можливо, варто би нинішньому депутатському корпусу міста, та й власне меру, зініціювати перевірку таких об’єктів в обласному центрі, а відтак надати ужгородцям вичерпну інформацію й роз’яснення, аби нарешті вирішити це питання.

Лариса Романюк

Теги: мобільний, стільниковий

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати