Для жінки-таксиста з Ужгорода автомобіль - на третьому місці

Професія водія не зовсім жіноча, з цим, гадаю, більшість погодиться. Однак в Ужгороді вже не є диковинкою, коли, викликаючи таксі, за кермом ви побачите слабшу половинку людства. Ось і наша героїня Марина Максимова вже більше 4 років працює у службі таксі. А за кермом — ще більше, має вже солідний водійський стаж. Про свій вік, як і більшість жінок, вона говорити не любить. Натомість згадує, коли їй було десять років, то батько вперше посадив за кермо.

Для жінки-таксиста з Ужгорода автомобіль - на третьому місці

А мати дуже хотіла, аби донька мала, так би мовити, більш жіночу професію. Тому пані Марина здобула фах бухгалтера.

А як ваші рідні й близькі ставляться до того, чим ви займаєтеся?

— Чоловік спочатку, ясна річ, був проти. Його тішило лише те, що я їздила на виклики разом із батьком. А зараз мої рідні за мене не турбуються. Знають, що я таксую добре і акуратно. І самі зі мною люблять їздити. Тепер навіть якщо є замовлення кудись далеко відвезти клієнта — за межі області, то чоловік завжди радий мені допомогти.

Яким був ваш перший день на роботі?

— Це взагалі був якийсь шок для чоловіків-колег, коли вони почули по рації жіночий голос. А для мене це було приємно, бо поставилися до новачка дуже дружелюбно. Найважче було з адресами. Коли я виходила на роботу, гадала, що знаю все. Але виявилося, що ні. А коли потрібно було терміново виконати замовлення, то трохи розгубилася. Багато допомагав батько. Крім того, бригадир служби також несе відповідальність за це і має допомагати.

А як вам працюється в чоловічому колективі?

— Хочу сказати, що у нас надзвичайно дружний колектив. Усі намагаються один одного підтримати. Приміром, якщо щось трапляється у колеги, усі дружно допомагають як морально, так і фінансово. А я тут єдина жінка, тому на брак уваги до себе поскаржитися не можу.

Хто переважно нині користується послугами таксі?

— Та різні люди їздять. І викладачі з університету, і прості робітники, і продавці, і депутати. Але для мене не грає ролі, хто мій клієнт, я однаково до усіх ставлюся.

Чи підтримуєте розмову зі своїми клієнтами?

— Я за характером весела, балакуча. Люблю спілкуватися з різними людьми. Ви знаєте, все залежить від настрою. Буває людина сумна, можливо, у неї щось трапилося, то я стараюся якось морально її підтримати. За час таксування стала трохи психологом. Бо вже по виразу обличчя бачу, коли потрібно розговорити людину, а коли навпаки – змовчати, або навіть включити якусь музику. До кожного клієнта потрібно підшукати ключик. Буває, сяде дівчина, засмучена, заплакана, з хлопцем посварилася, тоді хочеться її заспокоїти. А є люди, які не хочуть розкриватися. Везу, починаю розмовляти, бачу, що неохоче відповідає, і тому замовкаю.

Про що ви зазвичай з ними розмовляєте?

— Та про все. За день у мене дуже багато інформації від клієнтів. То бабця на когось, до прикладу, із ЖЕКУ поскаржиться, то в когось на роботі не все клеїться. А діти – це взагалі.... Був один такий випадок, коли подружжя посварилося саме на 8 Березня, і чоловік поїхав на таксі разом із маленьким сином за квітами. І коли поверталися, малюк подарував мені одну з них. «Ну, що поробиш, ви йому сподобалися», — відповів його батько. Вперше у житті маленький хлопчик мене засоромив, але це було надзвичайно приємно.

Були й неприємні моменти у роботі?

— Звичайно, були. Дуже часто чоловіки вже сідають у машину в агресивному настрої, і це якоюсь мірою передається і водієві. Одного разу підвозила такого. Він усю дорогу на підвищених тонах розказував, як мені їхати. Я дуже боялася, що з таким пасажиром можу зробити аварію, тож довелося такого нахабу висадити. Був ще один неприємний момент, і я його запам’ятала надовго. Якось підвозила молоденьку маму з маленькими близнятками. І по дорозі, під час руху авто, один із них відчинив двері. Я мало не зомліла. І тут вперше сильно насварила свою клієнтку, що не слідкує за дітьми. Адже ще трохи — і лиха не оминула б.

Професія таксиста належить  до п’ятірки найбільш небезпечних. Ви не боїтеся за себе?

— Знаєте, мені різних людей доводилося підвозити. Але коли я їм говорила, що для того, аби щасливо доїхати, їм краще помовчати, то це спрацьовувало. Разом з тим, у нас, як я вже казала, дружний чоловічий колектив. І я завжди можу по рації кинути заклик. І хлопці-таксисти відразу під’їдуть на допомогу, адже вони всюди поруч.

А були такі випадки, що клієнти не розраховувалися?

— Кілька разів було таке. В основному цим грішили чоловіки. А одного разу таке трапилося з жінкою, до того ж у Міжнародний жіночий день. Я її привезла до будинку, вона попросила зачекати, мовляв, іде переодягнутися. Так я її прочекала більше години. Прикро те, що це й моє свято. Ну сказала б, що не має грошей, я б зрозуміла, а так стільки часу згаяла. Ну, хай їй буде на совісті.

Пані Марино, ви свою машину любите?

— Надзвичайно люблю. Моя машина для мене на третьому місці після моїх дітей, чоловіка й рідних. Розмовляти з нею не розмовляю, але завжди сумую, коли вона в ремонті. Тоді мені її дуже не вистачає.

Чи багато виконуєте замовлень за день?

— Усе залежить від обставин, бо маю двох маленьких діток. Сину — 11 років, а доньці — 6. Звичайно, мені потрібно з ними займатися. Загалом робота таксиста має досить гнучкий графік. І коли потрібно, завжди можу відлучитися. Це дуже зручно для жінки.

А які дні у таксистів вважаються найбільш вдалими для заробітку?

— Найбільше замовлень у нас зранку, коли люди йдуть на роботу, та ввечері, коли повертаються. А найкраще таксувати, звичайно, на Новий рік, 8 Березня, Великдень та на храмові свята по селах.

Надія Федорчук

 

07 грудня 2013р.

Теги: таксист

Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
Суничний бум у Виноградові та його міжнародні наслідки
/ 4"Правильна" закарпатська свальба: старшому поколінню – традиційні страви, молодшому...
/ 2"Народ мене визнає". Присвячується пам'яті знаної балетмейстерки-постановниці Клари Балог
Підкована блоха та Мона Ліза на рисовому зерні: Майстер мікромініатюр Володимир Казарян творить шедеври між ударами серця
/ 1300 дерев'яних церков на дерев'яних тарелях планує створити ужгородский різьбяр
/ 2Примари минулого
» Всі записи