Олександр Цанько: «Дерево – це живий організм, з яким я спілкуюся»

Коренепластика – незвичайний вид мистецтва. Тому й майстрів, які люблять і вміють бачити в дереві непомітне, малувато. Свого часу несподівано й стрімко увірвався у мистецький процес… 59-річний ужгородський коренепласт Олександр Цанько.

Олександр Цанько: «Дерево – це живий організм, з яким я спілкуюся»

«Ніколи не рубаю живе дерево, беру лише висохле»   

– Знаєте, років п’ятнадцять тому усвідомив, що коренепластика – це вже не хобі, а сенс мого життя, – акцентує Олександр Юрійович. – Я звик усе продумувати, аналізувати до дрібниць, пропускати крізь себе. Як усе починалося? Зі шкільної лави. Тоді паралельно тягнувся й до малювання, шукав себе в камені, врешті ж гору взяло дерево, яке вже десятиліттями не полишає мене. Воно – живий організм, з яким спілкуюся, який відчуваю, воно мені піддається, відкривається, водночас ведучи за собою. До речі, свої роботи не продаю. Причому не продаватиму доти, доки не реалізую кілька важливих творчих намірів. Улюблених місць для пошуків не маю. Природа від Ужка й до Ясіня – надзичайно приваблива. І без різниці, де я перебуваю – на Великоберезнянщині, на Рахівщині чи на Ужгородщині. Щоправда, багато що залежить від настрою. Якщо перед своєю подорожжю стикався з черствістю, «темними» людьми, то довго відходжу, не бачачи образів, які трапляються на шляху; якщо ж зі світлими, добрими людьми доля зводила, то й настрій чудовий.

 «Над кожним твором працюю так, ніби він останній»

– Двома словами про творчу лабораторію. Сиджу щодня з ранку до вечора з різцем у руках? Так і не так, – стверджує митець. – Коренепластика вимагає працювати з натхненням. Якщо без, то вийде облизане, бездушне коріння. Інша річ: що робити, коли нема натхнення? Тоді сиджу в Інтернеті або читаю відповідну літературу. Якщо ж тягне в природу, то все кидаю і йду. Бо вже знаю: обов’язково знайду щось унікальне. Далі робота відкладається в голові, виношується, шліфується, досконале вдосконалюється – і одного дня виливається.

Трохи б ще історичних, географічних штрихів додати. Приміром, оголена з клену – це знахідка в ужгородському Боздоському парку. Вірте чи ні, її різець майже не торкався. Груди, лоно, черево, пупок, постава, звихрене плаття – це все витвір природи. Натомість робота з явора «У роздумах» веде на Воловеччину. Звідти в Сваляву привезли браковану деревину. Хлопці різали, а я, вгледівши образ, зупинив їх. «Це треба дати на експертизу», – вигадав, аби довго не пояснювати. Ось так народилася ця неймовірна робота.   Не люблю глянцю. Дерево не повинно світитися, як, перепрошую, фікса в роті. Чим воно натуральніше виглядає, тим ліпше. Мовити б лаконічно: груди мають бути грудьми, а не силіконом. Більше люблю працювати з твердими породами дерев. Це відповідає моїй вдачі, характеру. Своєрідним кумиром для мене є скульптор Степан Ерзя (1876 – 1959)…

Дружина в мене золота. Та й золота, як людина. Марія розуміє мене, підтримує. А головне – вірить у мене. Жодного разу  не чув кривого слова про коренепластику. Навпаки – цікавиться черговою знахідкою. Вона – і перший консультант, і перший критик. Їй присвячена «Берегиня». Робота з’явилася завдяки Латориці. Скільки в мене робіт – не знаю, ніколи не рахував. Кожен твір роблю так, ніби він останній, керуючись принципом не кількості, а якості. Щоправда, хотілося б іти у більші, серйозніші масштаби…

Михайло Фединишинець

 

25 жовтня 2013р.

Теги: Цанько, коренепластика

Коментарі

Анна Романенчук 2013-10-29 / 14:07:14
Щиро вражена. Бажаю Вам творчого натхнення і щедрого людського щастя.

влад 2013-10-28 / 13:51:55
Цанько справді талановитий, оригінальний, неповторний майстер.Моє шанування.

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 1З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 13На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 13Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 1В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи