Фракійці і кельти в закарпатській історії

Третя розповідь з нового циклу про історію рідного краю

Фракійці і кельти в закарпатській історії

Вік раннього заліза у  Центрально-Східній Європі ділять на гальштат (VII–VI ст. до н.е.) та латен (V–I ст. до н.е.). Перша назва походить від австрійського селища Гальштат на березі озера за 15 км від Зальцбурга. Там ще у першій половині ХІХ ст. розкрито багаті поховання із золотом і залізом та сучасні їм соляні копальні глибиною аж до 240 м. Десятки подібних культур згодом виявлено в усіх ближчих до Австрії країнах. Для епохи гальштату характерне широке використання заліза, розповсюдження зброї, чорнолощеної кера­міки, зростання контактів із Середземномор’ям. Відбувається чітке соціальне розшарування населення.

Куштановицька культура

Напередодні залізного віку до Карпат з півдня починають просуватися дві хвилі племен – іллі­рійські від Альп і фракійські з Дунаю. Місцеве населення будує городища-сховища. На Закарпатті це городища Шелестово, Арданово, Іршава. Їхня система укріплень складалася з кількох кільцеподібних рядів валів з дерев’яними і кам’яними конструкціями в основі. Життя на всіх цих городищах син­хронно припинилося у VIII ст. до н.е. та на окремих з них поновилося у наступні віки.

Прийшлі на Закарпаття племена були фракійцями. У писемних джерелах вони фігурують з VI ст. до н.е. Про них повідомляють грецькі автори Гекатей (560–480 р. до н.е.) і Геродот (480–420 р. до н.е.).

Закарпатські фракійці відомі як племена куштановицької культури. Перші їхні пам’ятки виявлено і до­сліджено в околицях Куштановиці на Мукачівщині закарпатським археологом Іваном Поповичем (1941–2003) (на фото ліворуч). За життя він не видав якоїсь книжки, але 2008 року побачила світ його ґрунтовна монографія «Закарпаття за доби ран­нього заліза», опублікована зав­дяки під­­трим­ці львів­ських і краків­ських колег.

Існувала куштановицька культура від 600 до 250 р. до н.е. Ті віки були відносно щасливими для наших предків – хоча б тому, що жили вони тоді не в укріплених поселеннях (як до того і після), а у від­критих селищах. Закарпаттю пощастило, оскільки у VII  ст. до н.е. у Трансильванії запанували степові пле­мена агафірсів. У передгір’я вони на своїх конях не потикалися, а всі інші просто не ризикували йти у Карпатську улоговину через землі войовничих ага­фір­сів. З протилежного ж боку край надійно прикривали Карпати. Якщо в інші часи доводилося багато дба­ти про власну без­пеку, то тепер вивільнені резерви спрямувалися на підвищення якості життя, на забезпечення затишку і комфорту, освоєння нових технологій. У куштановицьких племен бурхливо розвивається чорна металургія (у їхніх попередників тільки зароджувалася) і гончарна кераміка (на кругові – на відміну від ранішої, яку ліпили вручну).

І.Попович вважав, що куштановицькі племена входили до фрако-агафірського об’єднання кінця  VI ст. до н.е. Проте інші дослідники не підтримали такої думки. Цікаво, що саме в куштановицьку добу починає формуватися сучасна поселенська структура Закарпаття. Якщо поглянути на карту куштановицьких поселень, вона дивовижно нагадує так зване Мале закарпатське коло – екскурсійний маршрут, що іде з Ужгорода на Мукачево – Сільце – Хуст, а звідти через Виноградів і Берегово повертає назад. На цьому кільці – шість районних центрів, більшість середньовічних замків і практично всі куштановицькі па­м’ятки. Чогось містичного тут не­має. Якщо в інші епохи доводилося селитися там, де безпечніше, то тепер – там, де найкращі умови для мирної праці.  Загалом відомо 130 курганів і 20 поселень куштановицької культури. З кінця VI  і впродовж усього V ст. тут засвідчено контакти з полісами Північного Причорномор’я (накладки сагайдака, скіфос, лекана, килик, гід­рія).

Найцікавіша ж з усіх куштановицьких знахідок – конусоподібна миска з Білок із символічним орнаментом явно календарного характеру. По ободку – 28 трикутничків, як днів у повній фазі Місяця. На дні – чотири химерні фігури, як сезонів у році. Дві свастики – символи зимового і літнього сонцестояння. Тож, на відміну від свині, котра голови не підіймає, наші предки постійно дивилися на зоряне небо.

Кельти

Уже на початку ІІІ ст. до н.е. у край починають проникати кельти. Припускають, що вони формувалися на території Чехії й Ав­стрії і звідти почали у VIII–VII ст. до н.е. проникати до Фран­ції, на Бри­танські остро­ви і Піренейський пів­острів. Їхньою вторинною ба­тьківщиною, де етнос зміц­нів і набув сво­їх класичних рис, стали зем­лі Східної Фран­ції і Пів­денної Німеччини. Звід­ти на зла­мі V–IV ст. до н.е. почалася масова мі­грація, у ході якої освоювалися все нові краї. Близько 275 р. до н.е. кельти досягають Закарпаття і засновують тут поселення (Вилок, Мужієво, Велика Бігань, Дідово ІІ). Вони засновують селища (vicus) і окремі виробничі центри. Настає доба латену.

Біля с.Нове Клиново відкрито 13 металургійних пунктів, засвідчених скупченнями шлаків, уламків глинобитних горнів і сотнями металевих чушок, розміщених одна біля одної, які утворювали цілі «батареї». Подібні пункти відкрито і в передгірних вже с.Стеблівка на Хустщині і Хмільник на Іршавщині. Зруйновані горни виявлено і на городищі на вершині гори Стремтура біля Іршави.

А вже у нашому сто­літті археологи УжНУ додатково розвідали ще ряд металургійних пунктів, що тягнуться у зоні дренажу на 10 км від Нового Клинова до Хи­жі. У більшості випадків робочі майданчики, на яких виварювали залізо, за­ймали береги р.Ботар, заболоченостей і струмків. Тільки кі­лька з них містилися на пагорбах.  

Унікальним є городище (op­pidum) на сусідніх горах Галіш і Ловачка на околиці Мукачева. Це був один з найбільших центрів латенської Європи. Пам’ятку відкрив фундатор закарпатської археології Т.Легоцький (1830–1915). Розкопок там він не вів, але коли селяни виорали металеві речі, позбирав усе виоране, зберіг у власній колекції, оприлюднив в угорській і зару­біжній науковій періодиці. Також археолог особисто обстежив обидві гори, де виявив виорані безсистемно розташовані предмети, особливо сконцентровані на північних схилах. На основі його знахідок можна припускати, що житла споруджувалися на терасах, опалювалися вогнищами діаметром 1–1,5 м, обкладеними камінням, обліпленими глиною. У житлах було багато посуду, виробів із заліза, бронзи і каменю. В.Бідзіля вва­жав, що окремі з відзначених Т.Легоцьким об’єктів були ковальськими і юве­лірними майстернями.    

Пізніше чеський археолог Я.Філіп кваліфікував пам’ятку як опідум, В.Бід­зіля, навпаки, – як неукріплене поселення. Археологи УжНУ копали там 1986–1988 р., але виявили майже повне знищення пам’ятки плантажною оранкою та виноградними терасами. Було відкрито лише три напівзруйновані об’єкти (житла або господарські споруди) і частину кам’яної стіни на північно-східному схилі Ловачки. Знайдено кераміку, сокири-кельти, ножі, бронзовий перстень і частину браслета, серцеподібний наконечник з піхов меча. А вздовж хребта Галіш у напрямку Ловачки відкрито кам’яну стінку сухої кладки шириною 2–2,5 м, яка збереглася на висоті 20–50 см. Тож скидається на те, що тут все-таки були потужні фор­тифікації, які могли тягтися аж на протилежний берег Латориці. В.Котигорошко припускає, що гігантський опіум міг охоплювати принаймні частину сучасного Мукачева, яке й виросло на його залишках. Додатковим підтвердженням цієї думки є знахідки останніх років, зроблені під час меліоративних робіт у трикутнику між селами Іванівці – Жуково – Лохово (до нього входять і Галіш та Ловачка): десятки чушок та міцні шари залізних шлаків, що свідчить про тривале і потужне металургійне виробництво.

Менші поселення кельтського латену представлені могильниками в околицях Куштановиці, Колодного, одиничним курганом у Берегах. Основні риси та деталі поховального ритуалу засвідчують ще куштановицькі традиції і вказують на симбіоз прибулих кельтів з місцевими фракійцями.

Сергій Федака, доктор історичних наук

(Продовження теми в наступному номері)

23 квітня 2013р.

Теги: фракійці, кельти

Коментарі

Козак за походженням 2014-03-17 / 22:50:24
Доречі: слово "сало" кельтського походження, а предками сучасних гуцулів (диких українців, як це було визначено у відомому анекдоті) були якраз кельти.

Obozryvatyl 2013-04-26 / 17:02:24
Кельтскі племена в давних часох славили ся технологійов вироби желіза з руди, як типирь американці с компутернов технологійов. Заселяли такі територіі, де мали приступ к желізній руді. В Центральній Європі то боли території типирішній Австрії, Чехії, Словакії, Мадярштьини, частично території Румунію (Буковина), ай бовшої Югославії. Ірландці с котрими мав им возможность стрітити ся и говорити на сисю тему, казали мені, што тато частина в Центральній Європі бола іх "стара" історична отчузнина. Фактом є, што археологічні данні суть дуже силні о опідіах, докунця ай палаци (кельтский королівський дворец и мінтовню) не так давно викопали недалеко при Братиславі, Словакія. В послідних рокох много археологічних викопавок зробили на Словакії зато, бо словаки будувуть нові автодороги (автобани, гай-вей) с подпоров Євросоюза.
В Ужгородском замку ми розказали о желізі виробене кельтами и о желізі виробене по 200 роках пузніше, потом як кельтів виганли на західні частини Європи. Кельтскоє желізо зустало компактне, нероспало ся, а желізо виробене о 200 роков пузніше ся розпало на дараби, бо не боло доста чистоє. Кельтом якось ся удало досягнути високі температури и зато виробляли майліпшоє желізо (як сталь) в том часі.
Што ся тиче кельтскої цівілізації остатних територій України з того, што йсте ми ласкаво дали знати (референції), я посудити не можу. То часом, як археологічні розкопки ся будуть продовжовати, фахмани то научно будуть переоціньовати.

SpaceMan 2013-04-26 / 15:05:34
@"на відміну від свині, котра голови не підіймає, наші предки постійно дивилися на зоряне небо." - точніше і не скажеш!!!@

Їх традицію продовжив Е. Кант і в нього теж вийшов гарний, відомий вислів.

Корятович 2013-04-24 / 20:07:06
Obozryvatyl - Уже згадані статті докладно перевіряють кельтські розкопи в східні частини галкичини, сердньо наддніпрянщини, північно чорне морє і інші місця. Одна стаття, про буковинських кельтів, навіть включає фота із розкопків. У статті з Вікопедії читайте частину 'Кельти на території сьогоднішньої України' там пише:

'Іншою територією України, де кельти залишили значні сліди, було Північне Причорномор'я. Аппіан повідомляє про перебування на території Боспорського царства загону кельтських найманців на чолі з вождем Бітоїтом, що діяв у складі військ понтійського царя Мітридата VI (63 р. до н. е.). Припускають, що саме з цим загоном пов'язані знахідки в міських шарах і похованнях Пантікапея кельтських фібул пізньолатенської схеми...Археологічні джерела вказують на досить тривалу присутність кельтів в районі Ольвії та у Південному Побужжі. Вже з ІІІ ст. до н. е. в ольвійських похованнях зустрічаються середньолатенські фібули. Біля с. Мар'ївка (Миколаївська обл.)... у Верхньому Подністров'ї (Східна Галичина) та Середньому Подніпров'ї. Унікальним поки що залишається комплекс, досліджений Л. Крушельницькою у 1962 р. біля с. Бовшів, що за 11 км від м. Галич. Найвірогідніше — це була гончарна майстерня, яка функціонувала десь у середині ІІ ст. до н. е. — 2 чверті І ст. до н. е. й складалася з типової для кельтів квадратної напівземлянки (2,4х2,4 м) і ями овальної форми з залишками гончарної печі...Перебування кельтів у Верхньому та Середньому Подністров'ї підтверджується також і писемними джерелами. Античний географ Клавдій Птолемей згадує у цій місцевості чотири кельтомовні урбаноніми: Карродунон, Маетоніум, Вібантаваріум та Ерактон. Перший з них — Карродунон, -етимологізується виключно на кельтському ґрунті: від кельт. karr- «каміння» та dun- «фортеця». Клавдій Птолемей розміщувався це місто десь «вище Тіраса» (Дністра) і «поблизу Дакії» (сучасної Румунії)...Привертає увагу скупчення латенських пам'яток на території Середнього Подніпров'я. Серед них присутні металеві прикраси та культові предмети (бронзова маска з с. Пекарі, біля Канева), поява яких може бути пов'язана з просуванням у Північне Причорномор'я галатів, згаданих у декреті Протогена. Досить ймовірним є кельтське походження поодинокого кремаційного поховання біля гирла Прип'яті у с. Залісся. Перепалені кістки у супроводі кельтської фібули ранньолатенської схеми містилися у ліпному горщику сірого кольору, форма якого наслідувала гончарну кельтську кераміку.ь Якщо вам тяжко розуміти українську мову, то можети глянути на фота із розкопків на буковинi в уже згадані вам статті.

Obozryvatyl 2013-04-24 / 18:54:38
Дякуву за ваші референції, дотипирь лем одно кельтске селище найшов им якоє ся може числити за опідіум подобно опідіу "Галіш-Ловачка (Мукачево), а є то "Перший пам'ятник чисто кельтського походження був знайдений ще в 1962 р. у районі села Бовшів, в одинадцятьох кілометрах від древнього Галича..?"
Можно, што м пропустив. Можете, ми пан Корятович назначити, де далше на Україні такое кельтске селище найшло ся як є район села Бовшів?
С монетами и іншими артефактами тяжше як ай с названіями тяжше робити інтерпретації до якої міри кельтска культура могла в давновіччі мати вліяніє на другі культури в том котром регіоні? На Закарпатті найшлі Римські монети и далші артефакти з Римської імперії и як розуміву, Закарпаття частинов Римської імперії НЕ боло.

Мирослав 2013-04-24 / 08:53:20
"на відміну від свині, котра голови не підіймає, наші предки постійно дивилися на зоряне небо." - точніше і не скажеш!!!

Корятович 2013-04-24 / 08:34:27
Obozryvatyl - Би мабуть" не прочитали статті які я уже подав? Ще дивіться тут: 'КЕЛЬТСЬКІ НАЗВИ СЕЛИЩ НА ВИТОКАХ РІЧОК УКРАЇНИ' http://nte.etnolog.org.ua/zmist/2003/N5_6/Art12.html; і 'Кельти в Україні' http://www.haidamaka.org.ua/0056.html; і ще 'Кельти' http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B8. Коли прочитаєти цi пять статій (ці три і ще попередні дві), тоді ми зможемо продовжити нашу бесіду на цю тему...

Obozryvatyl 2013-04-24 / 05:36:52
2 Корятович-у
"... а майже скрізь по Україні..." од Збруча аж по Дон?
А Буковина бола Румунська, як Закарпаття Мадярсько-Чехословацьке до 1945 року?

Корятович 2013-04-24 / 00:32:12
Кельтські селища були розширені не тільки на закарпатті, а майже скрізь по Україні. Чимало таких розкопів можна бачити в сусідні буковині. Читайте: '“територія бойків також позначена кельтськими пам’ятками.' http://bojky.wordpress.com/2010/06/16/
i 'Нові знахідки скарбів епохи бронзи – раннього заліза на території Буковини' http://chernivtsi-history.cv.ua/arkheologiya/novi-znakhidky-skarbiv-epokhy-bronzy-rannogo-zaliza-na-terytoriji-bukovyny


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 6Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи