Таланти шукають умови, але на Міжгірщині їх не знаходять

Мистецтво на верховині тримається на ентузіазмі

Таланти шукають умови, але на Міжгірщині їх не знаходять

Юрій Павлович був знаною людиною на Міжгірщині, якщо не її гордістю. Відомим став завдяки своєму таланту, який яскраво і потужно виразився у царині прекрасного — різьбярстві. Його творчий доробок, а це передусім тематичні тарелі, — невід’ємна частина української культури.

Родом митець з Чинадійова. Після закінчення Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва тривалий час працював на Івано-Франківщині, відтак переселився у Міжгір’я. Він майстер народної творчості України, лауреат мистецької премії ім. Данила Щербаківського та володар інших престижних нагород. До речі, чимало класичних виробів майстра закупили іноземці, один із них є у колекції короля Швеції Карла ХVІ Густава. Пишатися б глибинці таким майстром, але нещодавно пан Юрій несподівано переїхав до Рахова. А “завербували” художника у гуцульський край місцева влада та бізнесмени. Перші надали квартиру з євроремонтом і меблями, а другі вже цього року в самісінькому серці райцентру розпочнуть зводити окремішній музей для виставки творів Ю.Павловича (нині вони тимчасово експонуються у районному Будинку культури).

— Я вдячний суспільно-культурному товариству “Гуцульщина”, особисто заслуженому журналісту України Олександру Маслянику за вагому підтримку, бо створення музею – це була моя найзаповітніша у житті мрія, — зізнається 70-річний майстер.

Як не прикро, але такої творчої опори на Міжгірщині він не відчув, незважаючи на намагання, щоб його здобуток став всенародним надбанням. Між іншим, Юрію Павловичу один з відомих депутатів Верховної Ради України паралельно пропонував місце для постійної виставки своїх творів на його батьківщині – у Мукачеві, в замку «Паланок», але різбяр відмовився. Тоді також обіцяли житло, навіть ще більшої площі. Однак мальовничі гори – то колиска творчості Павловича.

Не зумів реалізувати свій подібний задум і, на жаль, уже покійний самородок-розтоківчанин Андрій Воробець. Народний умілець до останнього подиху життя у макетах зображував дерев’яні церкви Закарпаття, надіючись, що його оригінальні шедеври розмістяться у нарешті створеному музеї рідного краю. Певною втіхою виявилося хіба лиш те, що невеличку частку унікальних модельних дерев’яних святинь  придбала сусідня з його селом турбаза “Аратта”, а інші помандрували-розгубилися котрі куди.

Обдаровані люди, які творять не тільки заради власної репутації, але й популяризації того чи іншого виду мистецтва, більше того – розвивають історичну спадщину духовної культури нації, безумовно, повинні заслуговувати на серйозну увагу. Таланти треба активно плекати, а не легковажно втрачати. Але…

Вже сім років у районі діє засноване громадське об’єднання Спілки художників Міжгірщини “Карпатські кольори”, яким керує синевирець Василь Шиндра. В осередок входять як дипломовані спеціалісти, скажімо, Володимир Глеба, Іван Вегеш, Михайло Покорба, Михайло Кінч, Іван Бізоня, так і аматори – сільський лікар з Новоселиці Любомир Запотічний, ветеран освіти з Ізок Василь Сенько… Згуртування здібних місцевих митців лиш підняло рівень їхнього визнання, не кажучи, що помітно активізувало діяльність – частіше беруть участь у пленерах, виставках. Але щодо останнього заходу, то існує суттєва проблема. Як правило, для публічного показу картин доводиться виїжджати в Ужгород, Львів… Адже у рідних пенатах до цього часу нема картинної галереї. Парадокс! Людей з мистецьким хистом під боком можна нарахувати з кілька десятків, до того ж і Міжгірщина за ринкових умов пріоритетним напрямком розвитку визначила туристичну індустрію, яка має бути зорієнтована, зокрема, і на змістовне дозвілля. Та ба, сприятливому для туризму регіону закладів культури не вистачає. Тривалий час висить замок на районному Будинку культури, де в один період місцеві чиновники все-таки спромоглися виділити крихітне приміщення під зал для виставки-продажу предметів мистецтва. Законсервували РБК в очікуванні його докорінної реконструкції, на яку покладають великі надії і працівники районної бібліотеки для дорослих, під однією стріхою якого обслуговували абонентів. Тим часом у просторій двоповерховій будівлі, що поруч із селищною радою, вільно хазяїнує вітер, бо вікна розбиті…

— Живописом займаємося не тільки для свого задоволення, а щоб його оглядали та оцінювали інші, — каже міжгірський художник Віктор Смерековський, якого і після  виходу на пенсію не залишає мрія про верховинський “ермітаж”.

Відкриття мистецької галереї вже давно на часі. Вона знадобилася б як художникам, різьбярам, так, приміром, майстриням-рукодільницям для демонстрації вишитих рушників – традиційного художнього промислу, яким з покоління в покоління займаються трудолюбиві жінки-горянки. Не кажучи, що в подібному закладі мав би можливість показати себе у ділі місцевий професійний ліцей, який готує вишивальниць, виробників художніх виробів з дерева. Навіть була б нагода влаштовувати фотовиставки.

Але поки що все тримається на ентузіастах. Для прикладу, пилипецький підприємець Юрій Бедринець у власному сільському готельно-торговому комплексі експонує полотна художника Василя Сенька з сусідніх Ізок. А колишній нардеп Станіслав Аржевітін, який народився і ріс у Колочаві, у селі над Тереблею 6 років тому заснував  скансен “Старе село”: сивої давнини осідок поселився у сучасному населеному пункті. Серед приватних музеїв України він, до речі, визнаний одним з кращих. Сюди щодня приходить безліч подорожуючих з усіх-усюд, висловлюючи глибоку вдячність ініціатору за побачену романтичну старожитність.

Безперечно, чим більше матиме Міжгірщина закладів культурного значення, тим масовіше її будуть відвідувати вітчизняні та закордонні туристи. Поступове поповнення духовними храмами – це підвищення іміджу глибинки і, звісно, додаткові прибутки. Тож треба приймати ділові рішення, щоб і районна казна багатіла, і тутешні таланти не бідніли.

Василь Пилипчинець

21 січня 2013р.

Теги: різьбяр, художник, Міжгірщина

Коментарі

На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
Суничний бум у Виноградові та його міжнародні наслідки
/ 4"Правильна" закарпатська свальба: старшому поколінню – традиційні страви, молодшому...
/ 2"Народ мене визнає". Присвячується пам'яті знаної балетмейстерки-постановниці Клари Балог
Підкована блоха та Мона Ліза на рисовому зерні: Майстер мікромініатюр Володимир Казарян творить шедеври між ударами серця
/ 1300 дерев'яних церков на дерев'яних тарелях планує створити ужгородский різьбяр
/ 2Примари минулого
Новий ангіограф у Хусті тестують медики
/ 2Безпритульним собакам у Виноградові лікуватимуть зуби, робитимуть рентген та оперуватимуть
Закарпатець став свідком трагедії "Титаніка"
» Всі записи