У Празі відбувся ювілейний концерт чеського гітариста із закарпатським корінням (ФОТО)

У прийомних батьків Степан прожив і справді щасливе дитинство. Прийомні батьки забезпечили йому оптимальну освіту: спочатку образотворчу, пізніше – музичну. Лише після смерті прийомної матері 2008 року з її нотаріально завіреного листа Степан довідався, що його рідною матір’ю була уродженка села Шандрово (нині Олександрівка) Хустського району Василина Сливка – медсестра першого Чехословацького корпусу в СРСР і що на Закарпатті у нього є брат і сестра з нової сім’ї Василини.

Після концерту в Москві на початку 2009 року С. Рак розповів журналістам історію свого походження. Ті на його черговому концерті у Храмі св. Софії у Києві перед камерами популярної телепрограми „Жди меня“ („Чекай мене“) влаштували зворушливу зустріч двох братів, які ніколи не бачили один одного. „З розмови з братом я виніс не багато, бо я не володію українською, а Володя  чеською мовами“, – коментував зустріч братів Степан Рак і попросив мене зайнятися генеалогією його матері.

Мені в архівах Праги та Ужгорода вдалося встановити, що Василина Сливка у 1939 року тікала в Радянський Союз „за кращим життям“. Її перша втеча виявилося невдалою. Радянські пограничники передали 15-річну дівчину  угорським жандармам, які її арештували у хустській тюрмі й немилосердно били. Після виходу на волю  вона у лютому 1941 року повторила свою втечу. На цей  раз „успішно“. Замість обіцяного „раю“ радянські органи її засудили за ілегальний перехід кордону на три роки таборів. У 1943 році вона (як і тисячі закарпатських українців подібної долі) вступила у Чехословацьку військову бригаду полковника Людвіка Свободи і з боями прийшла до Праги, будучи кілька разів раненою і нагородженою військовими відзнаками.

Від її сина Володимира у Хусті та сестри Марії в Данилові  я довідався, що Василина на Дуклянському перевалі  (де фронт затримався на три місяці) завагітніла від офіцера Свободової армії Степана Заколянського, який пропав безвісти. З церковної метрики Православного храму св. Климента у Празі мені стало відомо, що Василина Сливка у Празі 8 серпня 1945 року народила нешлюбного сина, якого 14 серпня того ж 1945 року похрестили у згадуваному Православному храмі і в честь батька, назвали Степаном.

Коли дитині минув восьмий місяць, мати залишила її у своєї бойовій подруги Марії Могорити в Празі (хрещеної матері Степана, в якої була дитина такого ж віку, лише на два дні старша) і виїхала на пару днів відвідати батьків, яких не бачила п’ять років. В дорозі в неї злодії викрали сумку з документами. Підкарпатську Русь саме тоді (березень 1946 року) приєднали до Радянської України, а кордон герметично закрили. Про те, що вона була воїном Свободової армії і що має синочка у Празі, їй не повірили. Усі її старання зв’язатися з подругою в Празі були безрезультатними.

Дитина у Празі захворіла, подруга здала її в лікарню (без документів) і змінила адресу. Лише через два роки Василині (з допомогою друзів-свободівців) вдалося віднайти сина в Радотині. Хотіла забрати його на Закарпаття, однак прийомні батьки категорично відмовились віддати їй дитину, яку дуже любили. А право було на їхньому боці.

Коли я про все це розповів Степанові Раку він був зворушений до глибині душі і разом зі своїм другом – народним артистом ЧР Альфредом Стрейчком  вирішив на пошану мами дати на її батьківщині  чотири безгонорарні концерти найпопулярнішої їхньої програми „Vivat Comenius“ („Слава Коменському“), нагородженої премією ЮНЕСКО.

Концерти у Пряшеві, Ужгороді, Хусті та Мукачеві від 24 по 27 травня 2011 року пройшли з великим успіхом. Про них із захопленням інформували засоби масової інформації Закарпаття, а кошицька студія Словацького телебачення зняли 50-хвилиний документальний телефільм. Крім того поза програмою С. Рак дав концерт у дерев’яні церкви св. Параскеви в с. Олександрівка (в якій була похрещена його мама) та виступив на її могилі в с. Буштино.

* * *

2 травня 2015 року Степан Рак дав концерт на пошану своєї матері в Музеї Другої світової війни в с. Грабінє у Опави (Моравія) під назвою „Тобі, рідна мати“. З життям і долею медсестри Василини Сливки (яка 70 років тому саме у цих місцях Остравсько-Опавської операції подавала медичну допомогу раненим солдатам Свободової армії) на бажання С. Рака розповів автор цих рядків.

Свій життєвий ювілей (70-ліття) гітарист відзначив кількома концертами в різних містах Чехії. Один з останніх відбувся у музичному залі Ліхтентштейнського палацу у празькому кварталі Мала Страна 11 жовтня 2015 року.

Модератором ювілейного концерту Степана Рака був його близький друг – національний артист Чеської республіки Альфред Стрейчек, який у вступі заявив, що йому разом із Степаном Раком довелось виступати понад 16 000 разів у 27 країнах світу. Між тими концертами, які запам’яталися йому на все життя А. Стрейчек назвав спільні концерти на батьківщині біологічної матері Степана – Закарпатській Україні.  На цей раз він покликав гітариста на сцену своєю „чарівною  сопілкою“ під бурхливі оплески глядачів.

Програму концерту була розподілена на дві частини.

В першій маестро виконав вісім творів із свого найновішого циклу „Із казки в казку“ („Z pohádky do pohádky“). На початку він заявив, що казка (народна й літературна) від раннього дитинства була його улюбленим жанром, оскільки в ній після жорстокої боротьби добра зі злом завжди перемагає добро, а зло зазнає поразки. Грою на гітарі він „оживив“ такі казкові теми як приїзд короля у замок, сльози клоуна, перемогу народного героя над змієм, Аленку в країні чудес, малу морську русалку, Ґулівера між велетнями, Правду і Кривду та Страконіцького дударика. Кожну композицію він супроводжував словним коментуванням.

У другій частині виступили чеські та закордонні гітаристи з композиціями Степана Рака. Деякі з них вже стали обов’язковими номерами частиною репертуару учасників кількох міжнародних фестивалів гітарного мистецтва. Кожного з гостей ювілянт особисто представив публіці. Найбільші оплески здобув гітарист із Мексика Міґуель Антоніо Ґарзія Ранґел, автор дисертації про Степана Рака та його докторант. Своєму професорові та керівникові він заграв йoго  композицію „Voces de Profundis“.

Тімотей Завацький зі Словаччини виконав на гітарі дві композиції

С. Рака: „Ренесанційна спокуса“ та  „Гора“. Йосеф Мазан з Праги – „Псальми царя Давіда“. Гітарист Нікіта Крейн з Білорусі, разом з професором Музичної академії Яном Петрушкою привітали ювілянта найновішою його композицією „Соната Моравія“.

Ювілейний концерт Степан Рак закінчив разом із своїм сином Яном-Матєєм Раком ремінісценціями на російську пісню літературного походження „Далека дорога“.

В кінці програми модератор концерту А. Стрейчек привітав свого колегу „Молитвою у старості“ св. Францеска Салеського – 400-річної давності, актуальною і в наш час.

Степан Рак запросив учасників на свій найвизначніший ювілейний концерт, який відбудеться у Великому залі празької „Люцерни“  21 грудня

о 19.30 год. Там його гостями будуть найвизначніші представники чеської популярної музики.

На фуршеті після концерту я запитав Степана Рака чи збирається він повторити своє тріумфальне концертне турне на батьківщині своєї матері Закарпатті Україні. Його відповідь була короткою: „Поки що мене ніхто не запросив туди, а самому ніяково мені напрошуватися“.

На питання де буде його черговий концерт він відповів: „Завтра вранці вилітаю у столицю Норвегії Осло, де увечері виступлю з концертом“.

Отже майстер гітари із закарпатським корінням і у своїх 70 роках роздає своє мистецтво по світі. Вітаємо його з ювілеєм і бажаємо йому доброго здоров’я і творчих сил, аби він своєю музикою ще довго міг тішити людей.

19. 10. 2015

Микола Мушинка Фото: Магда Мушинка

Грою на сопілці модератор концерту А. Стрейчек викликав С. Рака на сцену

Степан Рак зі своєю гітарою

Словацький гітарист Тімотей Завацький

Мексиканський гітарист Міґуел Антоніо Ґарзія Ренґел

Гітарист Нікита Крейн з Білорусі

Друзі-побратими Альфред Стрейчек та Степан Рак

Частина глядачів концерту

Степан Рак із сином Яном-Матєєм

Автор статті дарує С. Ракові книжку Ф. Заплетала „Дерев’яні церкви Закарпаття“, в якій є і світлина церкви у с. Олександрівка (1921), в якій була похрещена його мама

М. Мушинка та А. Стрейчек вітають С. Рака із 70-літтям

Теги: Степан Рак, гітарист, Олександрівка, Прага, Чехія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати