Документи свідчать... (18)

З архіву Миколи Мушинки

Флоріан Заплетал. Фото EKIMIA Praha 1924
Флоріан Заплетал. Фото EKIMIA Praha 1924

Меморандум Карпатської Руської Народної Ради у Сваляві

від  8 грудня 1918 року

Ім’я чеського мистецтвознавця, історика, фотографа, військового та громадського діяча Флоріана Заплетала (1884-1969) я вже згадував у 13-му продовженні серії „З архіву Миколи Мушинки” („Нове життя”, 23.7.2012,  № 15, с. 3-4).

Була це всебічно обдарована людина, якій в житті не дуже щастило. Уродженець моравського регіону Гана, він закінчив спеціальність історія у проф. Т. Ґ. Масарика в Карловому університеті в Празі та мистецтвознавство (кунст-історію) у Макса Дворжака у Відні. З двома вузівськими дипломами в кишені він був мобілізований до австро-угорської армії і висланий на східний фронт Першої світової війни у Карпати. Маршрут його військової частини вів через Маковицю та Лемківщину, де він із захопленням зарисовував дерев’яні церкви – шедеври народної сакральної архітектури. При першій нагоді в селі Мисцева в кінці листопада 1914 року він перейшов лінію фронту і добровільно здався в російській полон в надії, що його направлять в один з центрів чеського антиавстрійського руху опору на Русі. Та його разом з тисячами австрійських військовополонених етапували в Нижній Новгород в глибину Росії, де він, будучи офіцером, жив порівняно вільно, однак ізольовано від світових подій.

Лише в липні 1915 року він став дописувачем антиавстрійського тижневика „Čechoslovák”, що виходив у Києві, пізніше – у Москві та Санкт-Петербурзі. Від листопада 1915 року він став його штатним редактором, підписуючи статті псевдонімом „Sylva”. Паралельно вивчав мистецтво (зокрема церковне) в музеях та галереях та заочно відвідував лекції з мистецтвознавства у визначних професорів Московського та Санкт-Петербурзького університетів.

До новозаснованої Чехословацької республіки він повернувся в грудні 1918 року, коли вищі державні посади були вже зайняті. Президент Т. Ґ. Масарик на початку 1920 року вислав його як свого уповноваженого представника на Підкарпатську Русь, щойно приєднану до Чехословаччини – на посаду секретаря губернатора Георгія Жатковича, який прибув із США з великими амбіціями, що виявились нереальними. Перебування на Закарпатті Ф. Заплетал використав для інтенсивного вивчання життя місцевого населення, фотографування народної архітектури (головним чином дерев’яних церков) та збирання письмових історичних документів. Все це він хотів використати в книзі про Підкарпатську Русь, її історію, мову та народну архітектуру, яку так і не встиг написати.

Через півтора року Ф. Заплетал, розчарований політикою  уряду, повернувся у Прагу, однак народною архітектурою цього краю цікавився і далі. До 1925 року щороку їздив у наукові експедиції на Підкарпатську Русь та Пряшівщину. В Празі його було призначено на пост директора Архіву національного визволення (Pamatník Osvobození), в часі Другої світової війни перетвореного в централю гестапо. А там залишилися урни з останками визначних чеських легіонерів, призначених до урочистого поховання в майбутньому „Пантеоні Визволення”. Щоб зберегти ці реліквії, Ф. Заплетал вступив у переговори з гестапо і, врешті-решт, добився звільнення урн та інших документів чехословацького руху опору.

Після війни його за „колаборацію з нацистами” арештували, однак суд звільнив його з-під арешту і висловив подяку за патріотичний чин. Ф. Заплетала прийняли в новостворену Чехословацькі армію та підвищили до звання майора. Однак після приходу до влади комуністів у лютому 1948 року  його звільнили з армії й передчасно пенсіонували. На пенсії центром його наукових і мистецьких зацікавлень стала рідна Моравія. Багата закарпатська спадщина залишилася не використаною, бо закарпатська тематика в тому часі стала предметом вивчення виключно радянських дослідників.

Я особисто познайомився з Ф. Заплеталом 1965 року і притяг його до співпраці з „Науковим збірником Музею української культури у Свиднику”, що виходив під моєю редакцією. У фонди музею він за моєю ініціативою передав понад два центнери рідкісних закарпатоукраїнських періодичних видань міжвоєнного періоду, про що я опублікував статтю в г. „Нове життя” (1967,  № 42, с. 2-3).

В другій половині 60-х років я опублікував кілька статей Ф. Заплетала та статей про нього, що його дуже потішило.

Тісно перед смертю 1969 року він, не маючи жодних спадкоємців, подарував мені частину свого закарпатського архіву, головним чином негативи унікальних фотографій із Підкарпатської Русі та Пряшівщини. На початку 70-х років я підготував їх книжкове видання, однак ні у Пряшеві, ні на Закарпатській Україні видавця не знайшов. Згодом я продав авторські права проф. П. Р. Маґочієві і книжка Ф. Заплетала в прекрасному художньому оформленні вийшла англійською та німецькою мовами у Відні і стала бестселером різдвяного книжкового ярмарку 1982 року *.

Другу частину закарпатського архіву подарувала мені його дружина Кароліна після смерті чоловіка. Весь його багатющий чеський архів разом з бібліотекою після смерті Кароліни 1971 року потрапив у збірний пункт утильсировини (do zberu) **.

Найціннішою частиною спадщини Ф. Заплетала було понад 1300 прекрасно документованих негативів на склі, понад 130 щоденників, багате листування, рукописи та машинописні копії його друкованих і неопублікованих праць, рідкісні примірники та відбитки його власних публікацій.

Між мною успадкованими документами є і машинопис меморандуму Карпатської Народної Ради в Сваляві від 8 грудня 1918 року. Це дослівна копія Ф. Заплетала з азбучного документу, переписана ним на машинці в транслітерації чеським шрифтом.

Документ цінний тим, що закликає закарпатських русинів-українців приєднатися до України, де їм буде гарантована свобода та матеріальний добробут (поміщицькі та державні землі, рідномовні школи, свобода релігії тощо). Після розгрому Української Народної Республіки та окупації українських земель більшовицькою Росією та Польщею ця справа перестала бути реальною й Карпатська Руська Народна Рада у Сваляві (як і інші народні ради  (Пряшівська, Хустська, Рахівська) прийняла принцип  приєднання Закарпаття до Чехословаччини.

М. Мушинка

 

           

Оголошенє.

            Карпатському руському народові.

Слава Ісусу Христу.

            На підставі самоозначеня народів, оголошеного через Пресідента Вілсона [1] , за яким стоїт Антанта [2], зібрали ся в Сваляві дня 8. декабря 1918 представителі Карпатськой Русі і основали Карпатську Руську Народну Раду, яка хоче свободи нашого народа і хоче соєдинити [3] Карпатський руський народ с цілим українсько-руським народом. На тій раді проголосили слідуючі

Постанови:

1./ Карпатська Руська Народна Рада не признає за Унґварською

Народною Радою [4] (nemzet tanais) [5], щоби вона мала право говорити в імені Карпатських Русинів, ібо  состоїт з пару попів і урядників, які запродали Мадярському міністерству руснацькі школи, руські свята і календар; які помагали Мадярам касувати руську азбуку, щоби змадяризувати руський народ і отдати єго на віки у мадярське ярмо. Тому не слухайте унґварськой народной ради.

2./ Карпатська Руська Народна Рада хоче освободити руський народ з-під мадярського рабства, в якім він пару сот літ терпив і хоче соєдинити карпатську руську землю з інними українсько-руськими землями, ібо сіє освобожденіє достане наш народ од Антанти на мировой конференції цілого світа [6].

3./ Карпатська Руська Народна Рада заступає ся за нищим (худобним) народом і хоче поділити межи ґаздів ґрофську і державну (кінчтарську) землю з біртаками [7] і хащами [8].

Землі і лісів ґазди мало мают, а без землі народ голод терпит, бо нема де хліба сіяти, а що посіє, то їм ґрофські та кінчтарські звірі іспортять і спустошат. Ми хочеме соєдинити ся з Українською Радою у Львові і Києві, бо сії Ради дают ґаздам ґрофську і кінчтарську землю.

4./ Карпатська Руська Народна Рада хоче поставити у всіх школах народних і гімназіях українсько-руський язик, понеже мадярська  школа не дає їм культури, же чада [9] наші ні по-руськи ні по-мадярськи добре не знают.

Просимо Вас, честний, руський народ! Зачем [10] уже Бог небесний принес тот час, же сьмо ся освободили із тяжкого рабства, спомагайте і Ви нас в нашім тяжкім путі, абисьме ся із’єдиночали у цілих Карпатах і абисьме уже раз могли ся одорвати од тяжкого мадярського ярма і соєдинили ся з цілою Україною-Русію, де є наша гречеська віра, наш руський язик і де худобний народ достане землю і волю.

Свалява дня 8. декабря 1918.

Карпатська Руська Народна Рада

 

Михайло Комарницькій                                      Ілія Туряниця

Іван Забек                                                        Василь Туряниця

Василь Пецкар                                                 Михаіл Полянчук

                                 Іван Грабар

 

 

Фрагмент „Оголошення” КРНЕ у Сваляві



* Paul. R. Magocsi. – Florian Zapletal. Holzkirchen in den Karpaten – Wooden Churches in the Carpathians. – W. Braumüller. V/1092 Wien, 1982. 176 s.

** Mušinka M. – Hýbl F. Florian Zapletal. Život a dílo. Přerov, 2005, 63 s.

[1] Вільсон Томас (1856-1924) – президент США (1913-21). Автор 14 пунктів проекту закінчення Першої світової війни та права на самовизначення народів на основі автономії.

[2] Антанта – військовий блок Великобританії, Франції та Росії сформований 1907 року.

[3] Об’єднати, возз’єднати.

[4] Руська Народна Рада в Ужгороді, заснована 9 листопада 1918 року (голова С. Сабов, секретар – А. Волошин). Спочатку виступала за збереження Угорської держави, яка обіцяла надати всім її народам і національним меншинам рівні права з угорцями.

[5] Національна Рада.

[6] Мирова конференція між державами-переможцями у Першій світовій війні (Антантою) та переможеними країнами на якій був 28 червня 1919 року у Версальському палаці близько Парижа був підписаний мировий договір.

[7] маєток

[8] ліс

[9] діти

[10] Тут: Оскільки

 

Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Спецпроекти
22 грудня 2012р.

Теги: Заплетал, руський, Мушинка

Коментарі

misha 2012-12-24 / 14:40:42

У музеї української культури у Свиднику на Дні народних традицій проведуть міжнародне змагання з приготування вареників
/ 3У Братиславі на 103-у році помер корифей словацької та чеської україністики Микола Неврлий
У Словаччині відбувся XXIV-й літній табір "ПЛАСТу"
Українці Словаччини у День незалежності України пройдуть "Стежками Олександра Павловича"
"Шенгенський мерідіян" у Словаччині відбувся за участі митців із Закарпаття і Львова
"Український хор "Карпати" виступив з концертом на "Днях України 2019" в Кошицях
/ 3Майстрині з Закарпаття представили свої вироби на виставці "Карпатська писанка" у Словаччині
Микола Мушинка. Моя провесна 2019 року
У словацькому Свиднику клуб художнього слова організовує зустріч із закарпатським поетом Василем Густі
/ 1У Свиднику стартує ювілейне міжнародне бієнале лляної тканини "З Кросно до Кросно"
100-річчя Олени Рудловчак розпочали відзначати у Пряшеві
Пряшівський "Пулс" сприяв одному з найкращих новорічних балів і концертів в історії в Кошицях
Із колядою та віншуваннями відзначив Різдво у Кошицях український хор "Карпати"
/ 1У Кошицях відбувся різдвяний концерт хору "Карпати"
У Бардієві та Пряшеві звучала "Маковицька струна"
Українці в Пряшеві також вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні
/ 1"Чарівність різдвяних прикрас" ручної роботи оселиться в Музеї української культури у Свиднику
У Словаччині пройдуть 20 км "Стежками Олександра Павловича"
Пласт у Словаччині відзначив 90-річчя вже 23-ім літнім табором "Карпати 2018"
Левко Лукʼяненко
Закарпатці взяли участь у ювілейному "Шенгенському меридіяні" у Словаччині
У Музеї української культури у Свиднику можна побачити світ в українсько-словацьких кольорах
У Свиднику відбулося 64-те Свято культури русинів-українців Словаччини
Свято культури русинів-українців у словацькому Свиднику відзначатимуть із виставкою та концертом бандуристок
Міжнародну Ніч музеїв та галерей можна відзначити в Музеї української культури в Свиднику
» Всі записи