Як подружитися з грошима, собаками й водою

Як це часто буває, феномен Мирослава Дочинця перебуває на тонкій межі розважальності, стилістичної вправності, густоти та дидактики. (Детальніше про це — див. статтю О.Щур на сайті журналу «Український тиждень»). А ми повернемося до нової книжки, — до речі, з погідним підзаголовком «Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії».Нова книжка «закарпатського Коельо» Мирослава Дочинця «Криничар» поєднує гру в одвічну універсальну мудрість із історичними пригодами та містичним антуражем, тому можна сподіватися на черговий успіх у відносно масового читача. За перший тиждень після виходу, передає слова автора сайт «Час Закарпаття», продалося близько чотирьохсот примірників. За мірками такої «читаючої» території, як Україна, непогано.

Як подружитися з грошима, собаками й водою

«Криничар» — кілька разів закільцьована історія хлопчика-сироти, котрий народився у XVIII столітті й попри несприятливі умови став блискучим майстром (копав криниці), другом собак, знавцем тогочасної науки, добрим та великодушним багатієм, меценатом рідного міста і взагалі супергероєм у всіх можливих сферах, а тепер оповідає про все це у власному щоденнику. До свого успіху Криничар (він має також інші імена — наприклад, Кутьо і Овферій) іде поступово, через спілкування з різними вчителями: художником, бізнесменом, гончарем, псарем, ув’язненим чи то вченим, чи то бунтарем-«карбонарієм», монахом, бійцем із Далекого Сходу та турецьким муллою.

Класичний, таким чином, роман-виховання/повчання не оминає й дидактичної подорожі. Герой довго пересувається різними мукачівськими передмістями, живе в халабуді під мостом, потім на псарні при замку Паланок, потрапляє там у в’язницю, утікає з неї, перебирається через Карпати та пристає до козаків. Зображення Козацької України в «Криничарі», принагідно відзначу, витримане в найбільш романтичних традиціях. А попереду в героя ще турецький полон, Єгипет та інші далекі краї, аж до тріумфального повернення у Мукачево.

Як наслідок – народжується низка повчань, такої собі практичної філософії із намішаними з різних джерел сентенціями на зразок приблизно такого: «Коли в ранньому пробудженні світу – зима то чи літо – стоїш ти босоніж на землі і притягуєш очима сонце, то в’яжеться небесна тятива із земною дугою – і ти сам стаєш ніби пружним луком, готовим щомиті до стріли»; «коли ти не можеш укусити караючу руку, то цілуй її». На щастя, ці речі більш-менш розчинено серед власне художньої тканини тексту, і вони не муляють так, як могли би це робити в концентрованому вигляді.

Взагалі, попри дуже вже типову сюжетну лінію, книжка Мирослава Дочинця справді непогано написана. Стилістика вдала, хоча й не надто вигадлива. Лоскітно-приємне, але помірне вживання закарпатської діалектної лексики та архаїзмів (наприкінці є й словничок, хоч він не завжди та не всім допоможе). Не можна не оцінити вміння вдало оформлювати, відтіняти надміру передбачувані ходи, наповнювати їх різноманітними, психологічно виписаними подіями і персонажами. Окремо треба відзначити цікаві екскурси в різні ремесла, види діяльності, певні сфери життя. Наприклад, любовно, детально й ефектно пророблені епізоди, присвячені взаєминам людей і собак. Я б навіть сказав, що в книжки є три головні «стихії» – собаки, вода і гроші (про останні – трохи далі), і символічно трактувати їх можна дуже по-різному. «Криничар» узагалі не позбавлений епізодів із доволі симпатичним подвійним дном.

Інтригуюче-пристрасно виглядає початок книги: описується життя бродячого цирку («ціркусу») та матері героя, «жінки-змії». Вдало —альтернативно щодо звичного в нас галицькому виконання — передав автор і дух східноєвропейського мультикультуралізму. Нарешті, «Криничар» просто затягує.

Місцями, щоправда, «криниця» тексту переповнюється пафосом, що, поза сумнівами, сподобається далеко не кожному читачеві. Та ще із-за оповідачевої спини час від часу визирає то Валерій Шевчук, то Умберто Еко, то Милорад Павич.

Певною несподіванкою для сучасної української літератури виявилося «монетарне» спрямування книжки Мирослава Дочинця. Значну частину твору присвячено тому, як «притягти» до себе гроші, «потоваришувати» з ними, як із ними поводитися та розпоряджатися. Зазвичай, такі питання наша проза або ігнорує, або надає їм антистяжального пафосу. Що ж, кожне врізноманітнення не можна не привітати, тим паче, якщо воно здатне привернути нових читачів (одразу пригадується назва книжки Сергія Пантюка «Як зав’язати з бухлом і курінням», що її дехто купував зовсім не як збірку оповідань). А раптом хтось і справді навчиться тут чогось корисного для свого фінансового становища та життєвого тонусу?

Отож, третій роман зафіксував Мирослава Дочинця як літературне явище — ефектне, «добротне», багато в чому цікаве й свіже, хоч не завжди самодостатнє і часто надмірно пишномовне. До того ж, нарешті з’явився прозовий представник літературного Закарпаття зі всеукраїнським розголосом (як умовна «противага» поетові Петру Мідянці). Головне питання, як на мене, тепер полягає в тому, куди цей автор рухатиметься далі. Тим паче, що новий роман, нібито пов’язаний із морською тематикою, він уже заанонсував. Чи знайде Дочинець новий рівень, нове письмо, новий підхід, чи розвиватиме, врізноманітнюватиме вже взятий тон, а чи просто тиражуватиме те, що виявилось успішним? Сподіваюся, незабаром побачимо.

 

Олег Коцарев, ЛітАкцент

29 червня 2012р.

Теги: Дочинець, Криничар

Коментарі

Прихильниця 2012-07-01 / 11:48:27
Дивна річ. І ім"я автора, і назви книжок нічим не примітні, а їх залюбки читають по Україні. Коцарев пише про надмірний пафос. А може якраз цього зараз нам і не вистачає? Його раптово відібрали 20 років тому і взамін нічого не дали, крім пустих гучних слів.

Софія 2012-06-30 / 08:31:51
"Криничар" - дивовижна книга. Енциклопедія етнокарпатики і гімн людському духу, розуму і гідності. Це той випадок, коли прочитуєш книгу й по-дитячому шкодуєш, що вона закінчилася. Хоча роман і не малий за обсягом.

Роланд 2012-06-29 / 21:58:25
Бачу, що не гріх би зазирнути в цю книгу, якщо навіть у Києві її обсуждають.

НОВИНИ: Культура

12:39
Вийшло друком "Дерево безсмертя" закарпатського письменника Дмитра Кешелі
11:47
На Закарпатті визначили переможців конкурсу ім. Ірлявського "Моя весна"
11:01
/ 1
У Мукачеві триває живописний пленер "Мукачівська весна-2020"
01:05
Вийшла друком нова книга Петра Мідянки "Посланія від Петроса"
10:50
На Закарпатті вийшов у світ черговий номер журналу "Культурологічні джерела"
14:52
У підземному переході під транспортним мостом ім. Томаша Масарика в Ужгороді облаштовують пандус
02:21
/ 1
Рік без Дмитра Кременя
11:55
/ 1
У Хусті працюють над створенням театру під відкритим небом на Замковій
02:48
Закарпатський муздрамтеатр поступово відновлює роботу
14:27
У Мукачеві пройде живописний пленер "Мукачівська весна-2020"
21:31
/ 1
Поетичний онлайн-квартирник організувала Закарпатська обласна бібліотека імені Ф. Потушняка
10:01
/ 1
Бойківські вишиті сорочки представили в Ужгороді
14:28
В Ужгороді до Дня захисту дітей проводять онлайн-конкурс "Країна дитячих мрій"
12:16
/ 1
Українці Словаччини святкують цьогоріч День вишиванки онлайн
01:56
Закарпатський народний хор запрошує на артмоб з нагоди Всесвітнього Дня вишиванки
11:03
/ 1
Чендей-fest 2020 на Закарпатті перенесено на вересень
10:37
Закарпатські художники відзначили Міжнародний день музеїв виставкою картин без глядачів
02:37
Артисти Закарпатського хору зняли ролик до Дня вишиванки
17:57
В Ужгородському замку з нагоди Дня музеїв відкрили дві виставки
10:47
Закарпатська обласна книгозбірня влаштовує "Поетичний квартирник online"
09:25
Ужгородська школярка дебютувала "Порожніми коридорами"
11:43
Закарпатська обласна філармонія представила концертну програму онлайн до Дня Європи
13:28
/ 1
У мукачівському "Паланку" відкриють музей ливарства
12:08
До Дня музеїв скансен в Ужгороді оголосив конкурс "Своя сорочка ближче до тіла"
09:08
Мукачівський історичний музей відновив свою роботу
» Всі новини