Василь Шкіря: «Письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації»

На Іршавщині проживає письменник і журналіст Василь Шкіря, якого в літературних колах називають просто казкарем. Видавши 13 книжок для маленьких діточок, які вже стали рідкістю і зачитані до дірок, він не прагне піару. Навпаки: до тих, хто за будь-яку ціну прагне засвітитися в пресі або Інтернеті, ставиться дещо з іронією. Особливо до номінантів тих чи інших літературних конкурсів. Бо курчат восени рахують. Бути претендентом – одне, а перемогти, стати лауреатом – зовсім інше. Як кажуть на Закарпатті, не кажи "гоп", поки не перескочиш. Про те, чим живе казкар у ці зимові дні, поцікавився у нього наш кореспондент.

Василь Шкіря: «Письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації»

– Разом із зразковим дитячим українським музично-драматичним театром "Пролісок" Іршавського районного будинку культури, який інсценізував мої казки "Сила і закон", "Супервіник", виступав перед учнями загальноосвітніх шкіл району. Водночас із режисером-постановником Василем Філешом працюємо над постановкою нової п'єси "Про золоторогого оленя і огидну бабусю", в якій йдеться про наше сьогодення. А пізніше, вечорами, пишу повість-казку "Дивовижні пригоди Андрійка Незгоди", яка твориться виключно в народному стилі. Тут буде і магія, і чародійство, і нечиста сила, і босоркані, і чорти. Усе, чим багатий закарпатський фольклор. Аби підсилити дух епохи, ввожу у твір наших сучасників – відомих особистостей Микиту Хрущова, Юрія Пітру, Івана Хланту...

– А як ви ставитеся до того, які фільми ставлять і показують нашій малечі?

– Негативно. Найперше мене непокоїть те, що українські фільми по телеку майже не показують, хоча в природі вони є, зокрема ті, які залишились ще з радянських часів. Наприклад, про те, як футбол грали або по сіль ходили, про Олексу Довбуша, Кармелюка чи Котигорошка. Натомість з екранів не сходять Шрек і Фіона, Гаррі Поттер, Чиполіно, барон Мюнхаузен, Вінні Пух чи Капітан Джек Горобець... Сучасні українські письменники багато пишуть для дітей, однак вони повинні створити щось нове, унікальне, неповторне, аби зацікавити дітей. На Заході шанобливо ставляться і до казкарів, і до казки. Так, у Лондоні встановлено кілька пам'ятників казковим героям, а у Лос-Анджелесі створено цілу чарівну країну, куди залюбки сходяться діти з усього світу. А в нас...

– Пане Василю, погодьтеся, діти тепер читають набагато менше, ніж раніше. Будемо відвертими: часи Пушкіна, Гоголя, Толстого, Достоєвського, Котляревського, Шевченка, Франка, Гончара відходять у минуле. Тепер майже у кожній четвертій хаті Інтернет, де можна почерпнути практично усе, не виходячи з квартири.

– І все ж, діти завжди залишаються дітьми. Саме від нас, дорослих, залежить, як формуватиметься їх характер, якими вони підуть у життя, чим займатимуться у майбутньому. Протягом останніх століть, на жаль, у людських душах нічого не змінилося. Усюди, навіть у вищих ешелонах влади, гризня, байдужість, заздрість, намагання всіляко нашкодити ближньому. Багато думав, що після розпаду популістичної системи життя зміниться. Однак все залишилося по-старому. Вийдемо із церкви, перехрестимося, і знову живемо у ненависті.

Як на мене, письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації, де б певну роль відігравали сім'я, школа, вулиця, колектив, друзі. Юні читачі мали б у творах знаходити відповіді на питання, які їх хвилюють. Зокрема, чому їх батьки змушені їхати працювати за кордон, продавати майже за безцінь свої розум, час, молодість, здоров'я, а інколи і життя. Чому в нашій країні помирає більше, ніж народжується? Навіть соціальна допомога матерям не може вирішити цю проблему. Чому процвітають корупція і злочинність? Теперішнє молоде і старше покоління є свідком того, як пустує земля там, де колись золотом виблискувала на сонці пшениця, гуляють бур'яни і ожина на десятках тисяч гектарах забутої землі. На Закарпатті за останні 15-20 років занепало садівництво і виноградарство, а овочі і фрукти фургонами завозять з-за кордону. Прикро, що ми позбулися тваринництва, а корову і вівцю скоро можна буде побачити лише по телевізору. Місто годують сільські бабусі, які приносять молоко у пластикових банках. Ми поволі призабуваємо присмак бринзи і нашої палинки. Усе привізне.

– А що ж молодь?

– Вона живе своїм життям. Батьки працюють за кордоном, а додому надсилають долари і єврики. Звісно, їх діти виросли переважно в матеріальному достатку, вони мали можливість платити за навчання у виші, купити автомобіль, житло. Крім того, синочки і донечки заробітчан частенько заходять у нічні клуби, годинами пропадають за гральними автоматами, подовгу засиджуються в барах за чашкою кави, кружкою пива чи погарчиком коньяку. Уже не дивина на Закарпатті і наркоманія. Хоча ми про це чомусь мовчимо.

– Чи може в теперішніх умовах дитяча література впливати на підростаюче покоління? Які твори можуть змінити їх ставлення до життя?

– Безумовно, що може. Найперше, треба писати не так, як інші. І щоб це було літературно, цікаво, правдиво і неординарно. Письменник насамперед має думати про читача, а не про себе. Усе, що нині найбільше приваблює дітей – це незвичайні історії, в які потрапляють юні герої. Автор повинен провокувати читача, аби він сам формував своє ставлення до ситуації, в які потрапляє герой. А мова має бути зрозумілою, дотепною із присмаком гумору.

Йдучи вперед, ми не повинні забувати, що нове – це давно забуте старе. А ми з кожним роком віддаляємося від наших звичаїв і традицій, заради яких до нас в Україну приїжджають туристи із США, Канади, Італії, Німеччини, Польщі, Росії... Як би ми спиралися на своє рідне українське, то ми б зробили набагато більше. Скоро ми будемо святкувати Хеловін і забудемо свято Миколая. Ми повинні  поринути в справжню атмосферу наших свят – Різдва, Великодня, Івана Купала... Ми не повинні забувати національне коріння. По телевізору майже немає передач, де б виступали поети, прозаїки чи критики, де б представляли нові видання. Натомість, це не секрет, багатьох співвітчизників захоплює популярне чуже: російське, англійське, італійське... А треба навпаки: щоб ми себе відчули українцями. Саме такі твори треба писати для читача. На даний час матеріальний аспект на декілька сходинок випереджає культурне питання. Багато українців мислять меркантильно. Треба, зрештою, навчитися поєднувати духовне і прагматичне. А це під силу літературі.

– Що можете сказати про сучасну літературу? Чи відчувається її вплив на життя?

– Мені доводиться спілкуватися з багатьма відомими письменниками – Андрієм Курковим, Галиною Вдовиченко, Василем Шклярем, Михайлом Слабошпицьким, Андрієм Кокотюхою, Сергієм Жаданом... Кожен по-своєму дивиться на життя, у кожного своя позиція. Насамперед, кожен письменник пише для себе, для душі. А чи його писанина впливає на життя... Напевне, у  певній мірі впливає. Проблема в іншому. Якщо за радянських часів письменники видавали свої твори тиражем 50-70-80 тисяч примірників, то тепер ледь за тисячу. А це говорить про те, що люди менше почали читати. Їх мало цікавить художня література.

– Раніше письменники об'єднувалися в різні гуртки, товариства. Що тепер їх згуртовує?

– Національна спілка письменників, безумовно, відіграє важливу роль. І обласні організації не стоять осторонь. Але для того, щоб за державний кошт надрукувати книжку, цього, на жаль, виявляється замало. Потрібно бути ближче до розпорядників коштів. Щоб у цьому переконатися, досить переглянути список виданих літераторів за останні десять років. Так само із пропагандою нової літератури: Іван хвалить Петра, а Петро – Івана. Я навіть простежив одного із письменників і запримітив, що майже в кожному другому матеріалі повторяється одне й теж. Я б назвав це автоплагіатством. За часів Шевченка, Сковороди, Франка чи Лесі Українки такого не було.

Іван Тупиця

17 лютого 2012р.

Теги: Василь Шкіря, письменник, казки

Коментарі

НОВИНИ: Культура

09:28
Виставку картин "Життя в карантині" презентували в Ужгороді
04:00
/ 1
У Закарпатському муздрамтеатрі дали друге, "мюзиклове" життя виставі "Здрастуйте, я ваша тітонька"
18:03
У Мукачеві відкрили виставку робіт випускників дитячої художньої школи ім. Мункачі
17:29
/ 1
В Ужгороді восени пройде перший "Карпатський Гірський Міжнародний Кінофестиваль (CMIFF)"
16:40
У Мукачеві представлять роботи учасників пленеру "Мукачівська весна-2020"
12:39
Вийшло друком "Дерево безсмертя" закарпатського письменника Дмитра Кешелі
11:47
На Закарпатті визначили переможців конкурсу ім. Ірлявського "Моя весна"
11:01
/ 3
У Мукачеві триває живописний пленер "Мукачівська весна-2020"
01:05
Вийшла друком нова книга Петра Мідянки "Посланія від Петроса"
10:50
На Закарпатті вийшов у світ черговий номер журналу "Культурологічні джерела"
14:52
/ 1
У підземному переході під транспортним мостом ім. Томаша Масарика в Ужгороді облаштовують пандус
02:21
/ 1
Рік без Дмитра Кременя
11:55
/ 1
У Хусті працюють над створенням театру під відкритим небом на Замковій
02:48
Закарпатський муздрамтеатр поступово відновлює роботу
14:27
У Мукачеві пройде живописний пленер "Мукачівська весна-2020"
21:31
/ 1
Поетичний онлайн-квартирник організувала Закарпатська обласна бібліотека імені Ф. Потушняка
10:01
/ 1
Бойківські вишиті сорочки представили в Ужгороді
14:28
В Ужгороді до Дня захисту дітей проводять онлайн-конкурс "Країна дитячих мрій"
12:16
/ 1
Українці Словаччини святкують цьогоріч День вишиванки онлайн
01:56
Закарпатський народний хор запрошує на артмоб з нагоди Всесвітнього Дня вишиванки
11:03
/ 1
Чендей-fest 2020 на Закарпатті перенесено на вересень
10:37
Закарпатські художники відзначили Міжнародний день музеїв виставкою картин без глядачів
02:37
Артисти Закарпатського хору зняли ролик до Дня вишиванки
17:57
В Ужгородському замку з нагоди Дня музеїв відкрили дві виставки
10:47
Закарпатська обласна книгозбірня влаштовує "Поетичний квартирник online"
» Всі новини