З історії закарпатської міліції: Смертельний постріл у кабінеті голови колгоспу

Ця кримінальна історія сталася на Закарпатті наприкінці листопада 1974 року. У таку пору дні зазвичай сірі, короткі. Якщо погода дозволяла, то до цих пір тільки-но в полях закінчувалися сільськогосподарські роботи. Підсумовувався й зібраний урожай.

З історії закарпатської міліції: Смертельний постріл у кабінеті голови колгоспу

Того року, у вівторок, 26 листопада, в конторі ракошинського колгоспу "ХХІІ партз'їзд", що на Мукачівщині, йшла буденна робота. Правда, ще зранку спокійний ритм конторників порушив візит місцевого жителя Володимира. Він вкотре вимагав у секретаря правління господарства довідку про звільнення з колгоспу. Однак йому звично відмовили. Післяобідньої пори цей молодий чоловік, не зовсім тверезий, знову заявився у контору, тепер вимагаючи довідку про розмір зарплати. Тут він зустрівся з головою колгоспу Іваном Колькою. Зав'язалася суперечка, причиною якої стала згадана злощасна довідка. Чоловікові порадили прийти для розмови тверезим. І він прийшов... Зненацька у кабінеті голови колгоспу прогримів постріл. Коли працівники контори вбігли у службове приміщення, то побачити свого керівника у калюжі крові. Смерть настала майже миттєво...

Іван Іванович Колька народився у 1926 році в с. Синевир Міжгірського району у сім'ї лісоруба. Що таке фізична праця відав уже з юних років, заробляючи на шматок хліба. Прихід на Закарпаття радянської влади (незважаючи на усі її недоліки і вади) для таких, як Іван Колька, насправді відкрив нові можливості. Якщо раніше батьки не мали змоги відправити хлопця десь навчатися, то у 1945 році юнак вступив у Виноградівський торгівельно- кооперативний технікум. Мав неабиякі природні здібності, хист до навчання, лідерські якості. Через рік молодого верховинця висунули першим секретарем Виноградівського райкому комсомолу, посаду на той час дуже високу і відповідальну. Тодішня влада таких людей неабияк цінувала, ідейно підковувала, гартувала і націлювала на майбутнє у партійній школі, яку закінчив й Іван. Після цього він перейшов на партійну роботу, спершу -- інструктором обкому, потім секретарем Воловецького райкому. Згодом очолив Міжгірський райком партії. І це в тридцять з гаком, хоча тодішня всемогутня партія більше довіряла досвідченим і провіреним бійцям. У 1960 році Іван Колька обирається головою виконкому Мукачівської районної ради. А через два роки очолив ракошинський колгосп "ХХІІ партз'їзд". Мабуть, душа горянина більше лежала до справжньої реальної роботи, бо саме тут повністю проявив він свій хист організатора і господарника. Колгоспна система, попри усі її численні прогалини й недоліки, дозволила жителям Ракошина під орудою вмілого керівника справді піднятися на небачені висоти. Життя в селі кипіло: силами колгоспу тут були збудовані школа, дитсадки, інші об'єкти соціального спрямування. З'явилися і могутні тваринницький та комбікормовий комплекси, працювали цехи з переробки продукції, заасфальтовано понад десять кілометрів дороги. Сусідам з інших сіл доводилося хіба що заздрити ракошинцям. Першу скрипку "грав", звичайно, керівник господарства. Знову ж успіхи не залишилися осторонь всемогучого ока партії. У 1967 році колгосп відзначено вищою на той час урядовою нагородою – орденом Леніна. Потім були ще численні нагороди від вищого партійного та урядового керівництва держави. А на початку 70-х років ракошинці незмінно очолювали список найкращих господарств краю.

За такими досягненнями стояли неабияка праця й зусилля як керівника, так і селян. Хоча, чому одним вдавалося отримати високі результати, інші, у таких же умовах, відчутно відставали. Мабуть, тут дався взнаки досвід роботи Івана Кольки на попередніх посадах. А ще він, окрім доброго господарника, був досить жорстким керівником, нікому спуску за найменшу провину не давав. Наприклад, окрім грошової оплати, селяни отримували також частину заробленого "натурою". Тож голова колгоспу мав список порушників трудової дисципліни, і частину заробленої продукції, при черговому "зальоті", міг легко зняти. Розповідали, що навіть за качан кукурудзи, який впав з підводи і його хтось підняв, могли бути проблеми. Добре відомо, що колгоспні трударі, навіть при непоганих статках (мабуть, така вже була звичка, адже все навколо колективне), при нагоді намагалися щось поцупити. Звичайно, на заваді їхнім намаганням стояли сторожі та міліція, однак Іван Колька і тут проявляв ініціативу. Насамперед, вночі особисто перевіряв ферми та об'їжджав колгоспні поля. Серед селян ходили чутки й анекдоти, що голова може в жіночому одязі зненацька з'явитися десь на ниві. Іван Колька був справжнім авторитетом, ніби старійшина для сільчан. Нерідко йому доводилося навіть "гасити" родинні конфлікти, "виховувати" сімейних дебоширів. Жінки лякали своїх чоловіків, мовляв: поскаржаться на них голові, тоді їм добряче дістанеться. Якихось любимчиків у керівника не було, хоча неабияк цінував тих, хто добросовісно працює і не бешкетує. Звичайно, дії голови подобалися не всім. Одним з таких був і житель Ракошина Володимир. Чоловік до праці ставився не так самовіданно і відповідально, як це хотілося керівникові. Як мовиться, попала коса на камінь. У статті "Падіння", опублікованій у газеті "Закарпатська правда" від 9 лютого 1975 року автор з обуренням зауважував, що Володимир "у пошуках великих заробітків вирушає за межі області". Хоча саме у цьому, напевно, найменше зла, адже закарпатці споконвіків колесять по всьому світу у пошуках копійки (не кажучи вже про останні десятиліття). Правда, Володимир був ще той собі "фрукт", бо в 1971-му за бійку у громадському місці на рік "загримів" у в'язницю. Через два роки написав заяву і став працівником процвітаючого колгоспу. Як колгоспник, оформив для себе присадибну ділянку. Його дружина також працювала на фермі. Володимир був слюсарем тракторної бригади. А праця сільського механізатора, та ще й у літню чи осінню пору -- пекельний труд. Працювати доводилося від світанку до темної ночі і без вихідних. Якою оплатою оцінити таку працю? У тій же статті "Падіння" Володимира звинуватили у тому, що при вступі в колгосп він керувався не прив'язаністю до колгоспу та любов'ю (?) до сільськогосподарської праці (з якого дива її полюбити?). А ця важка праця не надто подобалася Володимирові, постійно скаржився на необ'єктивні заробітки. А ще наголошував: за професією він електрик, а тут доводиться "з гайками вовтузитися". Згодом керівництво колгоспу пішло назустріч незадоволеному працівнику і перевело його на свинокомплекс. Заробіток тут становив 120 карбованців, що на той час – вельми непогана сума. Сільський електрик був дійсно норовистий. На роботу виходив пізніше за інших, з роботи йшов першим. На зауваження бригадира, реагував з великим скептицизмом. Досвідченого механіка тваринницького комплексу взагалі виставив на посміховисько, мовляв: нічого не тямить в електриці. Навіть заявив, що не хоче з таким керівником працювати. Тож Володимир знову опинився у тракторній бригаді. І тут не обійшлося без пригод. Селянин не хотів, наприклад, працювати у неділю. Бригадир скаржився, що іноді не виходив він і в робочі дні.

Настало 23 жовтня 1974 року. Володимир подав заяву про вихід з колгоспу. Здавалося б – ось вона розв'язка, хай іде собі на всі чотири боки (хто б тепер терпів такого?). Заява розглядалася на засіданні правлінні колгоспу всередині листопада. Але члени правління налаштовані по-своєму, цікавилися, чому ж це молодий механізатор хоче залишити колгосп? Володимир мотивував свої наміри тим, що працював у колгоспі не за спеціальністю. Але тодішня система, за якою "намагання зберегти спеціаліста, закріпити в колгоспі молодь", диктувала, здавалося б, єдине правильне рішення членів правління – Володимира з колгоспу відпускати недоцільно, потрібно надати йому роботу за спеціальністю. Цікавим є те, що у питанні звільнення Володимира з роботи, навіть порушення Статуту колгоспу не допущено, адже рішення приймалося колегіально. Володимир, звісно, на це рішення не зважав і на роботу взагалі не виходив. У голови колгоспу та секретаря правління він вимагав єдине – довідку про звільнення. Адже поряд з Ракошином -- Мукачево, а там працювало чимало промислових підприємств. Щоб влаштуватися десь, потрібні відповідні документи. Отож та клята довідка й стала каменем спотикання...

Фатального 26 листопада, після чергової сварки у конторі, Володимир подався у райцентр. Там зустрівся з приятелями, почастувалися спиртним. Повернувшись у Ракошино, чоловік вирішив: у нього один шлях – у колгоспну контору. Тут спершу зчепився з касиром, потім попався й голова. Коли йому порадили прийти тверезим, розлючений Володимир подався додому. Вхопив мисливську рушницю (зброя була незареєстрована) та три патрони до неї. Щоб її зручно сховати, намагався відпиляти частину ствола. Однак це зауважили дружина, двоюрідний брат, який гостював у подружжя, та сусід. Вони завадили Володимиру вкоротити ствол. Але не змогли його зупинити. Ховаючи зброю під курткою, чоловік подався в контору. Забіг в кабінет голови колгоспу і знову став вимагати довідку. Почувши чергову відмову, витягнув рушницю -- і прогримів постріл. Зі зброєю в руках збіснілий Володимир вибіг з приміщення, викрикуючи: "Я убив Кольку...". Невдовзі на вулиці Ракошина його й затримали...

Убивство підняло на ноги все обласне керівництво, працівників міліції та інших відповідних органів. Адже у той час така подія могла трактуватися як політична розправа. Партія своїх активістів неабияк оберігала. Згодом у Мукачево приїхали тодішній заступник начальника обласної міліції Іван Свереняк, заступник начальника управління карного розшуку Василь Орос, інші досвідчені працівники. Було створено кілька груп правоохоронців, одразу ж почалося з'ясування обставин, деталей цієї надзвичайної події, перевірялося, чи не були причетні до організації та скоєння вбивства інші особи. Михайло Карабелеш, який тоді працював у карному розшуку мукачівської міліції, ще з кількома оперативниками виїхав у Сваляву, де за інформацією, знаходився молодший брат убивці Василь. У міліцію доставили його та ще кількох осіб. Врешті-решт "спливли" усі деталі та мотиви цього кривавого дійства.

На початку 1975 року в Ракошині відбувся суд над вбивцею. Чи були інші мотиви вбивства? Невідомо, у всякому разі на суді вони не розглядалися. Державним обвинувачем виступав прокурор Закарпатської області А.А. Кравченко. Як наслідок -- за навмисне вбивство, скоєне у зв'язку з виконанням службових обов'язків, виїзна суддівська колегія у кримінальних справах Закарпатського обласного суду винесла Володимирові вирок – розстріл. А через кілька місяців у "Закарпатській правді" було надруковано невеличку замітку, що цей вирок – виконано...

Трагічно обірвалося життя Івана Кольки. Його зусилля не залишилися непоміченими: був відзначений високими державними нагородами – орденом Леніна, орденом Жовтневої революції, ювілейними медалями. Окрім господарських справ, він займався й громадською та депутатською роботою, був членом обкому партії України, депутатом Мукачівської районної та Ракошинської сільської рад. Іван Іванович вірно служив партії і людям. Можливо, він сам став жертвою недосконалості тодішньої системи, якою, зокрема, регулювалася діяльність колгоспів. Хоча розстріляти людину за якусь там довідку – це справді дико і безглуздо, у який би час це не сталося...

Михайло Пискач, пенсіонер ОВС

14 січня 2011р.

Теги: постріл, смертельний, колгосп, рушниця

Коментарі

Селянин 2011-01-16 / 21:34:00

Я не є журналіст і українську мову знаю дуже слабо, але цей трагічний випадок в житті нашого краю заслуговує того, щоб його досконально вивчити і дати йому обєктивну оцінку враховуючи морально-етичні аспекти цієї події та умови і ту державну систему, в якій це трапилося. Мої симпатіїї тут, так як і в правильному коменті пані Марії, на боці робітника Володимира.

Що потрібно зробити, щоб цим випадком зацікавився хтось із журналістів, який би побажав прявити свій філософський талант?

іван 2011-01-15 / 21:51:00
Підтримую думку Мрії, бо треба трохи поцікавитися цією подією і в селян, а не писати однобічний матеріал.

.....) 2011-01-14 / 21:54:00

Марія, 14.01.2011 17:49

Ви розумно помітили.

Марія 2011-01-14 / 17:49:00
Колька був кар"єристом і глибоко непорядною людиною. Селяни це добре пам"ятають А Губанова (так прізвище Володимира) просто довів своєю безпардонністю і хамством, що полягало у психології Кольки: "Ти начальник - я дурак, я начальник - ти дурак..." Не треба, шановний п.Михайле ідеалізувати аморального голову, він того не заслуговує. Ви б краще з людьми, що ще пам"ятають цю історію, поговорили. Ракошинці не дуже сумували за Колькою, який вірно служив системі і був її гвинтиком... А Володимир жертва у цій історії не менша, а, може, й більша. Вам бажаю більшої фаховості і детальності у подальшій роботі...

НОВИНИ: Кримінал

18:47
На Виноградівщині затверджено обвинувальний акт чоловіку, що погрожував, а потім і стріляв із рушниці у бік двох хлопців
15:27
На Закарпатті біля кордону затримали підозрюваного у вбивстві, котрий із їжею, пивом і сигаретами "йшов на побачення"
13:46
На Воловеччині виявили незаконні рубки: поліція відкрила провадження, а причетна особа досі не відсторонена – правозахисник
13:38
У Мукачево на подвір’ї чоловіка знайшли кущі конопель, а в коробці з-під взуття – марихуану
12:02
В Ужгороді патрульні розшукали неповнолітніх, що викрали самокати й каталися містом
18:13
Дві автівки, котрі намагалися із порушеннями імпортувати з Великобританії, залишилися на митниці на Закарпатті
18:08
/ 1
На Закарпатті затверджено обвинувальний акт ліснику, який вимагав хабар за відпуск деревини дуба
17:59
/ 3
У Берегові серед білого дня ніде непрацююча мукачівка вирвала з рук 74-річної жінки сумку і втекла
16:12
/ 8
Під час обшуків у Виноградові на складі місцевого контрабандиста знайшли ящики й мішки з підготовленим до відправки бурштином
15:20
На Перечинщині судитимуть жінку, котра із ревнощів смертельно встромила чоловіку ножа у спину
15:12
/ 1
У Мукачеві чоловік і жінка увірвалися в будинок містянина, з яким конфліктували, побили його й відібрали "мобільники"
14:22
/ 2
12 нелегалів із В’єтнаму та Шрі-Ланки затримали в лісі на Закарпатті
12:55
/ 5
Закарпатка, якій не вдалося перетнути кордон за польським паспортом, відтак спробувала "залагодити питання" за 100 євро
12:00
/ 5
За переправлення нелегалів на Великоберезнянщині судитимуть батька із сином
00:52
На Мукачівщині авто перекинулося на дах
01:33
/ 1
У Вільхівці на Тячівщині вантажівка вилетіла у кювет
01:01
/ 5
Затримано злодія, що викрав у 72-річної жінки з Дротинців 150 тис. грн і 7 тис. дол.
19:02
/ 24
Закарпатська митниця каже, що "бунтівні" мікроавтобуси в митному посту "Тиса" везуть неправильні посилки
12:09
Закарпатець намагався незаконно перетнути кордон, аби повернутися на місце роботи в Угорщині
09:40
/ 1
6 мешканців Виноградова залізли до адмінбудівлі лісництва, звідки викрали меблі та комп’ютерну техніку
09:28
/ 1
У вантажівці, в якій серб перевозив із Росії вантаж парафіну, на Закарпатті знайшли 80 ящиків "Ксаврону"
02:10
/ 2
На Закарпатті за 15 тис грн хабара за виготовлення посвідчення водія поліцейський постане перед судом
20:07
/ 8
Неподалік Кам’яниці на Ужгородщині у лісі затримали 12 нелегалів з В’єтнаму та Шрі-Ланки
17:48
/ 1
У Чернівцях мешканка Закарпаття викрала понад 9 тис грн у чоловіка, в котрого гостювала
16:57
/ 2
Затверджено підозри трьом службовцям Хустського лісництва, які допустили порубки у лісництві на понад 8 млн 550 тис грн
» Всі новини