Закарпаття: 12 подій року, що минає

Вашій увазі - 12 закарпатських подій року, що минає, -- можливо, не найважливіших, але таких, що багато в чому визначають тенденції розвитку найзахіднішої області України в культурному, політичному і соціальному розрізі..

1. Бик для бібліотеки. Закарпаття славиться своїми фестивалями. А особливо -- фестивалями вина. Приватним виноробам немає можливості продавати свою продукцію в Україні -- вони практично поза законом. Єдина можливість якось представити свої вина, провести дегустацію і трохи заробити - це фестивалі, заявлені як туристичні атракції. Один з найвідоміших -- це свято "Червене вино", який щорічно проходить в Мукачевому під Старий Новий рік. У цьому році тут, на центральній площі засмажили на рожні цілого бика. Гроші, зібрані з продажу м'ясного делікатесу, пішли на закупівлю книг для бібліотек міста.

2. Янукович - угорською. 17 січня відбулися чергові вибори Президента України. Сенсація - Віктор Янукович значно обігнав Юлію Тимошенко (у першому турі - приблизно 35% проти 25% голосів по країні). Опозиція вперше зазнала таке нищівної поразки. А справа в тому, що вічна "опозиціонерка" і революціонерка Юлія сама побувала при владі і не змогла зарекомендувати себе як чесний і розсудливий політик. Багатонаціональне Закарпаття завжди відображало приблизну картину підсумків будь-яких виборчих перегонів. За Тимошенко більшість голосів у першому турі віддали виборці лише округів, що мали центри в місті Ужгороді та Сваляві. За Януковича виступила численна угорська громада - її політичні лідери завжди вміли домовлятися з "регіоналами". Тому навіть підготували агітаційну продукцію на угорській мові. У деяких селах нинішнього Президента Януковича декілька років тому представляли людям як Яноша Ковача - справжнього угорця за ім'ям та прізвищем!

3. Солона і важка біда. У закарпатському Солотвині, де зосереджений один з самих величезних запасів солі в Європі, - техногенна катастрофа! Через нерозумної політики керівництва підприємства з видобутку корисних копалин, майже половина містечка може в будь-яку хвилину піти під землю. У зоні можливих карстових провалів - поліклініка, система водопостачання, залізнична станція і 300 будинків. А ще єдина в Україні алергологічна лікарня, в якій лікують природним способом хворих на астму. Всього в країні - близько 2 мільйонів людей, які скаржаться на проблеми дихальних шляхів. Тому солотвинці знову звернулися за допомогою до Президента - з черговим проханням про допомогу.

З іншого бідою для області вже почали справлятися за рахунок держбюджету. Вивезли на утилізацію в Польщу перші тонни хімічних відходів під назвою "премікс". Промислові хімвідходи ділки під прикриттям чиновників завозили на Закарпатті протягом п'яти років з території Угорщини. Складували під відкритим небом. Важкі метали проникали в грунт, розносилися вітром, люди почали скаржитися на погане самопочуття. Можливо тільки завдяки "помаранчевій революції" справу про відходи набрала широкого розголосу. Нині на їх утилізацію витрачено понад 20 мільйонів державних гривень. Винних, як водиться, не знайшли...

4. Людина без національності. Закарпатському художнику Шандору Зіхерману - 75 років. З цього приводу у нього виставки. Найцікавіше, що цей чоловік сам не знає хто він такий. Народився в той час, коли Закарпаття належало Чехословаччині, а потім до рідного міста Берегово повернулися угорці, що в 1944 році зайнялися "зачисткою" єврейського населення за наказом нацистів. Шандор дивом уцілів. На початку 1950-х, вже при росіянах, став чемпіоном України з греко-римської боротьби. А потім потягнуло у творчість. Був ненадійним, тим більше з таким прізвищем. Пройшов усі художні школи - Ужгород, Львів, і, нарешті, поступив в академію ім. Мухіної в Ленінграді. А після рвонув в Тольятті - а там розвернувся на повну, навіть провів всеросійський симпозіум скульпторів. Автомобільний "ВАЗ" став спонсором його виставки до 70-річчя. Тепер живе в Будапешті, але не забуває своїх витоків - каже, що справжні картини може створювати лише на Закарпатті. Незважаючи на свій вік у Шандора улюбленим жанром залишається жанр "ню" - від гарних жінок він просто мліє.

5. Фронтового друга - за руку. На Закарпатті залишилося всього кілька сотень учасників Великої Вітчизняної війни. Їх згадує влада переважно лише на свято - у День Перемоги, 9 травня. У кожного з них - важка доля. Більшості з них - давно за 80. І пенсія - 800 гривень, що приблизно відповідає прожитковому мінімуму. У них можна вчитися всьому – а, в першу чергу, фронтовій дружбі...

6. Закордон нам допоможе? Відвідав міжнародний фестиваль "Сталкер" на Закарпатті Влад Троїцький - засновник іншого відомого міжнародного фестивалю "ГогольFest". Він оптимістично заявив, що "суспільство споживання" в Україні себе вже вичерпало - настає черга "ери альтруїзму". Влад відомий своїми творчими проектами. У 2009 році він звернувся з відкритим листом до українських політиків - аби вони припинили свої війни один з одним і звернули свою увагу на катастрофічне становище вітчизняної культури. Позитивної реакції, ясна річ, не було. Тому Влад вважає, що творчі люди живуть і виживають нині в "паралельної України" - там, де ще існує видимість якоїсь свободи. І наводить яскравий приклад - кращий авангардний театральний колектив в Україні - театр у Берегові під керівництвом Атілли Віднянського - фінансово підтримує лише сусідня Угорщина ...

7. Вино не для Європи. Закарпаття вперше відвідав голова представництва Євросоюзу Жозе Мануел Пінту Тешейра. Йому презентували як в області впроваджують у життя проекти ЄС, які повинні були допомогти населенню у ліквідації регулярних паводків. Загальна вартість спільних проектів за останнє п'ятиріччя - 2,5 млн. євро. Це, в першу чергу, будівництво дамб та інших захисних споруд. "Закарпаття межує з країнами Євросоюзу, але цей край ще досить бідний, - сказав посол Європи. - Вам слід розвивати туризм, залучати інвестиції". Про скасування візового режиму для українців пан Тешейра висловився стримано: "Все залежить від самої України - вам потрібно позбутися існуючих нині проблем - в першу чергу розібратися з нелегальною міграцією та незаконною торгівлею". Одним словом, безкоштовних віз до Європи простим українцям не бачити ще довго. Самому послу Євросоюзу на Закарпатті сподобалося - він навіть взяв участь у фото-сесії на винному заводі "Айсберг", щоб прорекламувати зі своїм кортежем місцеве  сухе вино, яке, втім, теж не пускають поки на європейський ринок...

8. Ґудзик бажань. Почесний громадянин Мукачева нардеп Віктор Балога спорудив у рідному місті пам'ятник сажотрусові. Це перший "неполітичний" пам'ятник на Закарпатті за останні роки. Тим більше, що місцевий скульптор зліпив фігуру з живої людини – "почесного сажотруса" Бертолона Товта, який в повній амуніції прийшов на відкриття монумента. Пам'ятник миттєво став предметом культу - сюди потягнулися люди за виконанням своїх потаємних бажань. Для цього, за традицією, досить потриматися за гудзик сажотруса...

9. Паспортом і мечем. У Мукачівському середньовічному замку "Паланок" відбулося свято лицарських поєдинків. Сюди з'їхалися фанати кольчуг і мечів з усієї Європи, в першу чергу "хрестоносці" з сусідньої Угорщини. Свято пройшло за фінансової підтримки міністерства закордонних справ Угорської Республіки. А от місцеві українські націоналісти такий войовничої дружбі не надто зраділи. Вони обурені, що біля стін "Паланку" відновили величний монумент турулу - хижому орлу, який за переказами вказав племенам угорців шлях на захід тисячоліття тому. Турул, як знак угорської імперії, під час Чехословацької Республіки (1919-1938) були зняті з усіх установ. Тепер поступово йде їх відновлення. А у закарпатських угорців з'явилася можливість без особливих проблем отримати друге громадянство (хоча така практика і офіційно заборонена в Україну).

10. Істеричне перейменування. Найцікавіша інтрига осінніх місцевих виборів - можливість перейменування закарпатського міста Берегова. Це питання було винесено на міський референдум. Мер міста Іштван Гайдош таким чином вирішив підвищити собі рейтинг за рахунок виборців з числа угорської діаспори. Але тріумфу не вийшло - піар-хід не оцінили. Люди злякалися того, що доведеться також міняти паспорти, виправляти у нотаріуса інші важливі документи. А тут вже не до історичної справедливості - свої гроші ніхто не хоче втрачати просто так. Тому місто Берегово так і залишився на карті України, а місту Берегсас (так він називався близько 400 років, перебуваючи під владою Австро-Угорщини) доведеться ще почекати з офіційним поверненням свого колишнього назви.

11. Ведмідь не винен. Головна новина для ужгородців - двічі мер Сергій Ратушняк програв тепер вже двічі меру обласного центру Віктору Погорєлову. Майже 12 тисяч ужгородців не забажали розлучатися з минулим, але за можливі зміни проголосувало все-таки більше - 16 тисяч виборців. Цікаво, що головним символом боротьби Ратушняка став гіпсобетонний ведмідь, який був встановлений біля мерії. Подібних ведмедиків він планував встановити в кожному районі міста. Ужгородцям це чомусь не припало до смаку - декілька ведмедів навіть було пошкоджено вандалами. А ще Ратушняк намагався заборонити продаж алкоголю в межах міста в нічний час, але і цю добру справу чомусь не оцінили...

12. Вода - велика біда. 2010 закінчився на Закарпатті черговим паводком. Затоплено сотні гектарів землі з озимими, а сотні сімей залишилися без даху над головою і нажитого добра. Вже давно екологи попереджали, що від "великої води" не врятує лише будівництво дамб - для цього необхідно також негайно припинити варварське винищування карпатського лісу, природного регулятора природних процесів в горах, звідки йдуть всі витоки регулярних катастроф. Але, мабуть, українській владі зручніше щоразу сплачувати рахунки постраждалим, ніж ліквідувати "лісову" корупцію, яка щодня приносить мільйони в кишені чиновників різних мастей...

Але найголовніше - під Новий, 2011 рік, нарешті випав справжній сніг, якого чекали всі - і дорослі, і діти, а також власники туристичних баз в Карпатах. Ця радісна подія затьмарила все погане, що накопичилося за минулий рік. Адже час - це швидка ріка, яка проноситься мимо. Залишається лише пам'ять про минулі події. Отже, давайте залишати у своїй пам'яті лише хороше, а все сміття нехай собі пливе подалі від нас...

Теги: події, тенденції, культурний, соціальний

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати