Закарпатський облмуздрамтеатр: Театр абсурду і корупції

Закарпатський обласний му­зично-драматичний театр став одним із останніх грандіозних будівництв на Закарпатті періоду розвинутого соціалізму. Керуючись невідомо якими мотивами, проектанти вирішили звести в найменшому обласному центрі України величезну будівлю площею майже п'ятнадцять тисяч квадратних метрів.

Закарпатський облмуздрамтеатр: Театр абсурду   і корупції

Роботи почалися на початку 70-х, і через кілька років об’єкт перетворився на майже безнадійний довгобуд. Будівництво періодично відновлювалося завдяки активності партійного керівництва Ужгорода, однак часті перерви та "радянська" якість призвели до того, що будівельники врешті-решт самі заплуталися в складних конструкціях і припинили роботи. Театр відкрили в 1986 р., довівши його до 70 % готовності. Тут явно не могло бути повноцінного опалення, оскільки споруду, в якій за проектом передбачалася окрема котельня зі спеціальним температурним режимом, підключили до загальноміської тепломережі. Через неякісно прокладені комунікації в окремі приміщення театру неможливо було подати воду, шахту ліфта для підйому продуктів у буфет будівельники "випадково" заблокували бетонним перекриттям, неякісно встановлене декоративне облицювання в будь-який момент могло обвалитися й травмувати відвідувачів…

Першого директора керівництво області вмовило прийняти будівлю, пообіцявши одразу ж почати капітальний ремонт. Однак офіційно головний заклад культури краю так і не ввели в експлуатацію. Компетентна комісія категорично відмовилася підписувати необхідні акти через численні конструктивні недоробки. Згідно з інструкціями Мінкультури, приміщення для масових заходів щосезону допускає до експлуатації спеціальна комісія. Закарпатський драмтеатр не отримав такого допуску жодного разу — члени комісії просто не ризикнули взяти на себе відповідальність. Так само неофіційно, через бухгалтерську книжку, театр передавався від одного директора до іншого.

Після розпаду Союзу обласна рада самовільно взяла театр у своє підпорядкування (хоча для подібних рішень має бути згода Кабміну). Та це абсолютно не змінило ситуації. Область спромоглася виділяти кошти лише на зарплату колективу, неповноцінне опалення і невеликі поточні ремонти. Суть яких зводилася до того, що майстри, оглянувши заплутані комунікації й конструкції, доповідали керівництву — полагодити якусь частину приміщення неможливо, тут треба міняти все! Після чого роботи згорталися.

Щось схоже відбувалося і з творчим колективом, у якого на початку був чималий потенціал. Зі стін облмуздрамтеатру вийшли такі відомі в театральному (і не тільки) світі особистості, як Вік­торія Гресь, Станіслав Моїсеєв, Михайло Фрідман, Андрій Шараскін, Олексій Вертинський… Усі вони знайшли інше місце роботи, і це не дивно, адже зарплата в закарпатських театралів виявилася чомусь найменшою в Україні, а серйозної роботи з залучення нових кадрів ніхто не проводив. Останні роки творчий колектив фактично працював на засадах самодіяльності.

Втім у 2005 році з призначенням на посаду директора Анатолія Рошка, театр отримав потужний імпульс для розвитку. Новий керівник із молодечим запалом поринув у роботу й спромігся на сім прем’єрних вистав за рік (замість одної-двох, як у попередні роки) і всеукраїнський гастрольний тур. Про те, як артисти їздили Україною на старезних радянських автобусах, які ламалися майже щогодини, можна написати окремий матеріал. Результат туру — глядацькі овації, купа нагород і солідна "жива копійка". Вперше за свою історію театр зумів заробити 480 тисяч гривень (при плані 200 тисяч). З таким же ентузіазмом А. Рошко взявся наводити лад і з самою будівлею. З його ініціативи драмтеатр оглянули фахівці двох столичних інститутів, які документально підтвердили — будівля перебуває в аварійному стані й несе загрозу для відвідувачів. Із цими документами директор почав "осаду" Кабміну, домігся зустрічі з гуманітарним віце-прем’єром В. Кириленком, а затим підключив ЗМІ, чим надав проблемі всеукраїнського розголосу. У 2006 р. Кабмін почав виділяти кошти на реконструкцію театру. Кошторисна вартість робіт склала 16 мільйонів 453 тисячі гривень. Сума, безперечно, солідна, однак те, як її почали освоювати, одразу викликало сумніви, що театр коли-небудь доведуть до пуття. Виготовити проект реконструкції драмтеатру виявили готовність два столичні інститути, проте стараннями обласної влади цю відповідальну роботу доручили якійсь невеликій установі з Хуста, чиї представники, прибувши до Ужгорода, стали допитуватися в директора, яким чином у театрі можливо зробити ремонт. Врешті-решт проект, за який з бюджету заплатили 300 тисяч гривень, виготовили, однак у театрі по сьогодні його ніхто не бачив. На тендері щодо підрядника перемогла одна з ужгородських фірм, яка, як писала місцева преса, мала пряме відношення до тодішнього керівництва області.

Роботи почалися з ремонту даху, для їх виконання підрядник, за "рекомендацією" начальника управління культури, залучив якусь фірму з невеликого районного центру. Майстри з допомогою коліщатка й мотузки піднімали відрами матеріали й самі посміювалися між собою, що так "на шару" не працювали навіть за комуністів… Через кілька місяців покрівлю довелося ремонтувати по-новому. На це пішло кілька мільйонів гривень, а проте дах і після другого ремонту протікає в двох місцях. А. Рошка, що намагався протестувати проти такого недбальства, навесні 2007 р. звільнили, щоб, образно кажучи, не плутався під ногами (незважаючи навіть на те, що з директором було підписано контракт до 2011 р.). Після цього ремонт проводився практично безконтрольно аж до грудня минулого року. Відтак роботи припинили і більше не відновлювали. Деякі особливості реконструкції театру на початку року проілюстрували заяви контролюючих органів та урядовців. Так, обласне КРУ в ході ревізії фінансово-господарської діяльності драмтеатру виявило фінансових порушень на суму 2 мільйони 100 тисяч гривень. А міністр культури Михайло Кулиняк прямо заявив: "Приміщення Закарпатського драмтеатру перебуває в аварійному стані, тут розкрадено на сотні тисяч мармуру, кольорових металів із оздоблення будівлі…"

* * *

Теперішній директор театру Олег Зайцев прокоментувати редакції хід відновлювальних робіт відмовився, зазначивши, що керує лише творчим процесом, а ремонт контролює управління капітального будівництва обласної держадміністрації. Втім результати можна оцінити й без коментарів, варто лише оглянути будівлю ззовні й всередині. Картина справляє доволі гнітюче враження — обдерті стіни, плитка, що попадала зі стелі від протікання даху, вставлені зі щілинами склопакети, через які в приміщеннях вільно гуляють протяги… По периметру будівлі встановлені металеві перила. Якість зварювальних робіт така, що коли хтось із робітників сперся на поручень, весь проліт "з’їхав" із місця і ледь не завалився вниз. У кількох місцях перил довкола балконів не вистачає, тому, щоб уберегти відвідувачів від падінь, працівники театру загородили ці "проломи" дошками… У кінці квітня адміністрація театру склала акт огляду проведеного підрядником ремонту і дійшла висновку, що роботи не виконані в повному обсязі в жодному конструктиві. Наведемо лише кілька пунктів із цього акта:

— на майданчику, під яким розташовані технічні приміщення, демонтовані монолітні залізобетонні огородження. По периметру огорожі залишилася відкрита борозна, куди збирається дощова вода із поверхні 360 кв. м. Вода замочує залізобетон, у результаті чого руйнуються штукатурка і цегла, створюється загроза обриву перекриття;

— евакуаційні двері з фойє другого поверху перекрито глухими вітражами, чим фактично ліквідований евакуаційний шлях із глядацької частини будівлі;

— при виконанні ремонтних робіт покрівлі допущені контрнахили, через що дощова вода не повністю стікає до зливної каналізації. Покрівля в двох місцях протікає;

— при утепленні пілястрів по головному фасаду відсутня герметизація, холодне повітря проникає у вестибюль;

— зовнішня штукатурка на південно-західному фасаді відривається від основи великими шматками. Там проходять пішоходи, що може призвести до їх травмування;

— під час ремонту внаслідок вібраційних робіт вийшли з ладу деякі шлейфи пожежної сигналізації. Необхідний новий ремонт і технічне обслуговування…

* * *

В управлінні капітального будівництва ОДА редакції повідомили, що практично половина із 16 мільйонів 453 тисяч гривень, передбачених на реконструкцію театру, на сьогодні профінансована, залишок складає близько 8 мільйонів. За словами заступниці начальника управління Маргарити Борис, роботи були завершені у зв’язку із закінченням фінансового року. Відновити ремонт можна буде тільки після погодження порядку фінансування із Держбюджету.

— Ви задоволені якістю вже виконаних робіт? — питаю Маргариту Борис.

— Підрядник повністю замінив вітражі, віконні та дверні блоки, йде утеплення фасаду, по-новому робляться балкони. Правда, вони ще не встигли закінчити це, але роботи зроблено дуже багато, контроль за нею постійний.

— А як же перевірка КРУ, що виявила фінансових порушень на понад два мільйони гривень?

— Ви знаєте, КРУ приходить і перевіряє, бо виходить так, що одна баба сказала чи написала, а хто саме — не знаємо. І одразу правоохоронні органи. Будь ласка, йдіть дивіться, чи вкрав хтось. Тому ми не дивуємося…

* * *

Після ознайомлення з проблемою театру в її розвитку у автора матеріалу склалося суб’єктивне враження, що будівля драмтеатру потрібна області лише для того, щоб постійно просити під неї гроші з центру. Колишній директор театру А. Рошко (до речі, суд визнав його звільнення незаконним і зобов’язав управління культури виплатити зарплату за період вимушеного безробіття, однак повертатися на попередню посаду А. Рошко не бачить сенсу) на одній з прес-конференцій прямо назвав драмтеатр полігоном для відмивання грошей.

— Найприкріше, що такий стан речей не є загальною тенденцією в Україні, — каже А. Рошко. — Я об’їздив майже всю країну, і бачив, що в більшості регіонів театри процвітають. Це справжні осередки культури, про які піклується місцева влада. У нас чомусь не так, і теперішній ремонт — просте викидання грошей на вітер. Це було зрозуміло з самого початку, коли влада відмовилася від хороших проектів, пропонованих столичними інститутами, і доручила цю роботу нікому невідомій фірмі. Я впевнений, що реконструкцію до пуття так і не доведуть, будівельники знову заплутаються і зайдуть у глухий кут, як це було вже неодноразово. А потім обласна влада знову проситиме кошти на ремонт. І так до безкінечності. Цей театр уже будується сорок років і за такого ставлення будуватиметься ще стільки ж. Або, якщо, не дай Боже, з відвідувачами чи артистами через аварійність станеться якась трагедія, театр доведеться закрити остаточно… Треба визнати, що така грандіозна будівля не була потрібна області, 60 відсотків її площі ніколи не використовувалося. Хоча задіяти ці приміщення можна. Слід перетворити театр у комплекс — відкрити тут кілька міні-кінотеатрів, квіткові магазини, ресторан — щоб ця величезна незадіяна площа приносила користь, заробляла на себе. Організувати це не так важко, адже будівля розташована в центрі міста. Треба просто, щоб влада, насамперед обласна, дійсно захотіла вникнути в проблему і нарешті повернулася до театру обличчям...

Володимир Мартин, "Дзеркало тижня"
25 червня 2010р.

Теги: Ужгород, ремонт, театр

Коментарі

Зеленский 2019-08-07 / 14:36:54
Интересно в каком состоянии сейчас театр, прошло 10 лет. Закончили ремонты? Или как рассказывает Рошко дальше "осваивают" средства?

Боря 2010-06-30 / 19:24:00

Коментар видалено через порушення "Правил поведінки у рубриці коментарів". Адмін

Орос Клаусу 2010-06-29 / 15:11:00

Коментар видалено через порушення "Правил поведінки у рубриці коментарів". Адмін

Макс 2010-06-29 / 15:10:00
Круто расрыта тема. Интересно, кто нибудь ответит за выброшеные миллионы?

fatima 2010-06-27 / 00:36:00
Пане Мартин, крутєйший матеріал!

клаус 2010-06-26 / 11:36:00
А пристрастие гениального директора к наркотикам это так сказать элемент креатива? Пусть раскажет о идее создания торгового-центра вместо театра.

НОВИНИ: Культура

16:37
У Виноградові відкрили мистецьку виставку "Зв’язок поколінь"
23:27
На малій сцені Закарпатського драмтеатру відбувся допрем’єрний показ вистави
15:40
Другий фестиваль гончарства відбудеться цієї суботи у скансені в Ужгороді
09:57
На ювілейній виставці "Малий Лувер" в Ужгороді презентували 100 картин
22:18
Закарпатський народний хор презентував музичний фільм "Ой, на горі винобрання"
09:38
На Рахівщині відбувся видовищний хореографічний фестиваль ім. Волощука
23:52
Обласний театр у Хусті запрошує на прем’єру трагкомедії "Коматозники"
15:40
Закарпатський облмуздрамтеатр зустрічатиме глядачів у неділю виставою "Я чекаю на тебе, мій любий!.."
09:19
Книгу ромською про життя циган у Підвиноградові презентували на Закарпатті
22:58
В Ужгороді презентували виставку медитативного живопису
11:55
До Ужгорода з концертом завітає джазовий колектив Aramis із Сум
10:23
Мукачівський драматичний театр відкрив 73 театральний сезон трагікомедію "З днем народження, Генріх!"
10:20
В Ужгороді більше тижня тривав фестиваль старовинної музики "Фортеця Унг"
18:18
Концерт фортепіанного дуету з Мексики відбувся в Ужгороді
16:07
/ 1
30 робіт, присвячених Ужгороду, представили на огляд у скансені батько й син Климковичі та Василь Парій
15:41
В Ужгороді врочисто закрили фестиваль "Інтерлялька"
13:25
ФОТОФАКТ. Студентський оркестр музичного коледжу ім. Задора концертом привітав освітян із професійним святом
13:12
У "Паланку" в Мукачеві Тетяна Рибар представить свій "Осінній вернісаж"
10:50
Симфонічний оркестр обласної філармонії зіграє слухачам на концерті в Ужгороді Чайковського та Римського-Корсакова
13:06
У скансені в Ужгороді пройде другий фестиваль гончарства
10:58
Ужгородська дитяча музшкола імені Чайковського відзначення свого 75-річчя почала зі святкового концерту
17:52
В Ужгороді розпочався Міжнародний фестиваль "Інтерлялька"
10:55
В Ужгороді відкриють виставку Володимира та Миколи Климковичів
01:03
В Ужгороді можна оглянути виставку пастелей Шандора Балоґа
00:09
Уродженець Ужгорода з Литви представить в рідному місті концерт-моноспектакль "Історія Божої людини"
» Всі новини