Поезія як життя . У збірці Віктора Дворниченка "Чтоб никто не сказал."

Розглядаючи картини, слухаючи музику чи гортаючи сторінки книг ми долучаємося до багатого та різнобарвного світу мистецтва, за яким приховані думки та переживання, поринаємо в особливий стиль спілкування з людиною яку , можливо, ніколи не знали, з епохою, про яку тільки чули або читали.

Поезія як життя . У збірці  Віктора Дворниченка "Чтоб никто не сказал."

Образотворче мистецтво, музика, поезія…це така царина людської діяльності, яка не кожному під силу і творять у ній особливі люди, схожі на нас, але все ж таки особливі.

Я утверждать решительно берусь,
Что слишком много плюсов – это минус,
А некий недостаток – даже плюс !
Вот почему (скрывать от вас не стану)
Мне ни к чему скрывать свои изъяны
(Зато меня не спутают ни с кем !)
Ведь то, чего в нас нет, нам не мешает.
Порой изъяны даже украшают.
А без изъянов это манекен.
 
Читаємо ми віршовані рядки і якось простіше і легше дивимося на те, що деколи стає нам непереборною перешкодою і уже не хмарки застеляють нам небо, а ясне сонечко достукується своїми посмішками до нас. Але за цим усім хтось стоїть, хто зміг так легко, як нам здається на перший погляд, передати те, від чого не тільки друзі, але і ліки не завжди допомагають.
 
Тысячелетье близится к исходу,
Все убыстряя дней круговорот.
Песчинками к двухтысячному году
Стремительно течет за годом год.
 
Тож  подумками поринаємо ми в недавні часи зустрічі Міленіуму. Такі урочисті, такі особливі та багатообіцяючі. Але…
 
Текут песчинки.
Длится ожиданье,
Но чем сильнее мы сроднимся с ним.
Тем ближе день,
 когда мы в оправданье
Своих грехов
Вновь время обвиним.
 
Ось тут автор віршованих рядків закликає нас вчасно схаменутись і згадати, що і ми також є творцями власної долі і, до "без надії сподіваюсь" , мусимо додати власну працю та волю.
 
Поволі шукаємо те, що близьке та важливе для митця і самі розмірковуємо над цим, вважаючи його уже своїм.
        
Пам'ять, память,
Кто тебя остудит ?
Нам в наследство
Это все досталось.
Сколько их, солдатских
 горьких судеб
Общею могилой побраталось ?!
 
Памятники та обеліски – це німе нагадування про трагічні сторінки, про тих, хто не повернувся до рідної домівки, більше не побачив батьків, рідних та друзів. Вони набувають особливої ваги сьогодні, коли наша країна готується відзначити 65-річницю Великої Перемоги над фашизмом.
 
Будет трудно в бою,
Будет в жизни не сладко –
Упаду, поднимусь,
Свою цепь догоню,
 И вперед понесу,
На ветру разметав плащпалаткой,
Свое сердце навстречу огню.
 
Суворі рядки, правдиві і спонукальні. У них і далеке минуле з самопожертвою, солдатською солідарністю та взаємопідтримкою, і не менш суворі будні мирного часу. І для сивочолого ветерана, який пройшов важкими шляхами війни і для ровесника нашої Незалежності вони є по своєму близькі і зрозумілі. Сильне продовження віршованих рядків, пробирає своєю прямотою і нам стає зрозумілим чому власне його назва стала заголовком до всієї збірки віршів "Чтоб никто не сказал…" відомого журналіста, головного редактора шанованої мукачівцями та краянами газети "Мукачево" Віктора Дворниченка.
 
И то место в цепи,
Где я должен быть
 Вместе со всеми, 
Где я нужен тебе и другим –
Ни за что не оставлю пустым.
 

Після таких героїчних куплетів маємо можливість бути зачарованими м’якою лірикою, якою автор щедро ділиться з нами, своїми читачами у вірші "Музыка":

Она родник всем жаждущим
напиться,
Любви в ней ищут юные сердца.
То красками одарит живописца,
То трепетной мелодией певца.
Какая есть, такой и принимаю,
И все ж подчас я искренне
                                      скорблю:
Что до конца ее не понимаю
И не пойму, за что ее люблю.
 
І ось ми вже втаємничені у високе кохання, яке займає чільне місце у поетичній збірці:
        
Ты подарила сына мне
 
На день рожденья,
И стала для меня подобно алтарю –
Я преклоняю пред тобой колени,
Молитвенно целую и благодарю…
 
А трохи далі читаємо поетичні рядки, присвячені доньці:
 
От дочери светло, как от свечи.
 Еще мала, как елочная свечка,
Но свет ее позволил различить
Таинственные лики человечества.
 
І знову поринаємо в атмосферу   глибокого кохання, якою пронизані не тільки наступні рядки, але й значна частина поетичного твору, який захоплює нас все більше і більше і ми уже хочемо знати більше про людину, яка творила ці рядки та про героїв, на яких ми дивимося через призму своїх почуттів та переживань, і навіть якщо ми і не знаємо їх, все одно вони нам чимось близькі та зрозумілі.
 
Утром звезды уходят лениво,
Веткой в окна стучится рассвет.
Ты, любимая, очень красива –
Даже сонце глядит тебе вслед.
 
Та глибокий відчай і трагізм, на жаль, не оминули того, хто з таким оптимізмом, молодечим запалом та відкритим серцем малював нам картини кохання. Чорний день 11 вересня 2006 року, як чорний ворон своїми крилами затуляє теплі проміння сонця і важко підібрати слова, які б з усією силою описали біль утрати найдорожчої людини:
 
         Я как дом обветшалый,
         Заброшенный:
         Дребезжит в моих окнах стекло,
         Зимний ветер,
         В двери перекошенной
         Из меня выдувает тепло.
         Тишина залегла во мне мертвая,
         Даже страшно в ней быть одному…
         И душа, словно тень распростертая
         Тянет руки с мольбой
         К никому.
         Пустота, темнота во мне
         Жуткая –
         Ни улыбок, ни сна, ни огня…
         Будто сразу,
         Со всеми пожитками,
         Ты уехала вся из меня.
 
По-дитячому особлива усмішка на обличчі геть посивілої людини і непрохані сльози … Це Він говорить про Неї . У такі хвилини, здається, все навкруги завмирає і час також зупиняється. Бо люди вони особливі, особливе, як поезія, їхнє кохання та життя. Тож і ми також маємо можливість доторкнутися до цієї особливої аури, гортаючи сторінки книги  Віктора Дворниченка "Чтоб никто не сказал…" , поринути у світ чудової поезії узятої з життя наших сучасників, з нашого з вами життя…
Іван Лендьєл, м.Мукачево, для Закарпаття онлайн
08 квітня 2010р.

Теги: поезія, Дворниченко, збірка

НОВИНИ: Культура

10:01
Полювання на сина
10:29
На Закарпаття з нагоди 250-ї річниці з дня народження Бетховена завітав скрипаль Ігор Муравйов
00:52
Виставка "Графічне Закарпаття" відкрилась у галереї "Ужгород"
03:39
/ 2
В угорському консульстві в Берегові відкрилася персональна виставка художника Аттіли Коприви
17:09
/ 1
Спілка художників "Арт-Свалява" відзначила 10-річчя
17:07
Піаністка з Угорщини провела майстер-клас в Ужгороді
10:48
В Ужгороді дискутуватимуть про переклади художньої літератури на Закарпатті
16:47
/ 1
"Мелодії сердець" сестер Гаврилко лунали в Ужгороді
09:39
"Закарпатські візерунки" у піснях і танцях розкажуть в Ужгороді про те, як "На схилах Карпат"
10:57
Виставку графіки відкрили у Виноградові
10:06
/ 1
В Ужгороді відзначили 100-річчя від дня народження Семена Панька
03:16
В Ужгороді відбулася презентація "Зради" Наталії Дурунди
10:39
Симфонічний оркестр обласної філармонії разом зі скрипалем і диригентом Ігорем Муравйовим зіграють в Ужгороді Beethoven-а
13:55
/ 2
Львівська Опера на День Св. Валентина привезе в Ужгород "Лускунчика"
01:36
Виставку робіт Володимира Павлишина відкрили в Ужгороді
10:36
У "Паланку" в Мукачеві можна оглянути "Творчі рефлексії" митця з Володимир-Волинського Павла Юрчука
01:32
У Братиславі відкрилася масштабна виставка закарпатських художників
11:23
/ 1
У Хусті прем'єрно покажуть виставу про легендарного опришка Пинтю
10:23
Концертні "Мелодії сердець" сестер Гаврилко співоче линутимуть в Ужгороді до Дня всіх закоханих
17:50
Концерт пам'яті народної артистки України Етелли Чуприк відбувся в Ужгороді
17:48
/ 3
Виставку світлин румунського фотографа Лайоша Нодя презентували в Ужгороді
10:07
В Ужгороді презентують новий роман Наталії Дурунди "Зрада"
13:06
/ 2
У Рахові презентували "Думаю в стовпчик" Оксани Йонаш-Тодер та "Моєї музики акорд…" Михайла Томашука
11:27
В Ужгороді буде Romantic від Олександра Садварія
19:18
А у вашому місті відбувся вернісаж?
» Всі новини