Сьогодні чимало журналістів прагнуть не творчих успіхів, а впізнаваності

Журналісти не розуміють специфіки своєї роботи, крім того, багато у мас-медіа прийшло випадкових людей, які своїми непрофесійними діями дискредитують четверту владу. ЗМІ та журналісти повинні віддзеркалювати суспільні процеси, а не обслуговувати чиїсь примхи та задовольняти амбіції, зводити рахунки пером між опонентами. Шанованим і авторитетним журналістом може стати тільки чесна людина, а не випускник журфаку.

Сьогодні чимало журналістів прагнуть не творчих успіхів, а впізнаваності

Дивує, що більшість журналістів прагнуть добитися не успіхів у роботі, а впізнаваності, тому і рвуться на телебачення. До порад старших не дослухаються, вважають, що вони розумніші і мудріші. Правди ніде діти – у досвідчених журналістів зникло бажання когось чомусь навчати, - поділився своїми спостереженнями та висновками експерт, який попросив не вказувати його імені.

…За п’ять років навчання в Ужгородському державному університеті (нині УжНУ) звикла до Ужгорода. В обласному центрі хотіла і надалі залишитися. Треба було негайно працевлаштовуватися. Вступала на філфак, аби працювати вчителем. Однак на час отримання диплому, а це був 1997 рік, працівники освітньої галузі отримували заробітну плату невисоку, до того ж ще і з чималими затримками. Знайомий науковець сказав, що у мене є хист до написання статей (будучи другокурсницею, писала на його книгу поезій рецензію, готувала дві статі до університетського наукового збірника), а у газеті "Молодь Закарпаття" якраз є вакансія кореспондента.

Порадив піти. Одразу після співбесіди головний редактор Надія Теґза дала мені інформацію про пожежі на Закарпатті і сказала підготувати з цього замітку до газети. З чистим листком, ручкою мене залишили одну в кабінеті. Разів десять я прочитала ту інформацію, як на мене, то там було написано все доступно. Хоча шкільні твори виходили у мене цікаві, з власними поглядами на ту чи іншу проблему, але у даному випадку не знала, що маю робити. Мені стало страшно і соромно, що не зможу виконати поставленого переді мною завдання.

За годину таки зробила кілька правок у тексті. Редактор дала кілька примірників газети і сказала написати вдома "щось життєве, молодіжне". Їдучи в громадському автобусі, стала свідком випадку, як літня жінка кричала на вагітну пані, що та всілася і не вступає місце старшим. Мої враження та обурення від побаченого і почутого лягли в основу замітки "Чи завжди докори старших виправдані?". Наступним був репортаж про моє рідне село Малий Раковець та його жителів. Разів п’ять редактор заставляла переробляти текст. "Речення будуй невеликі, пиши коротко і зрозуміло, наводи якомога більше фактів, а водичку та "отсєбятіну" викреслюй", - наставляла Надія Степанівна.

У "Молодіжці" я пропрацювала неповних три місяці, але завдяки досвідченій журналістці Юлії Зейкан отримала хороші ази на журналістській ниві. Юлія Петрівна зі знанням справи казала, що матеріал матиме життя і резонанс, якщо у ньому порушуватиметься актуальна проблема. Порадила спілкуватися з людьми, розпитувати їх про наболіле, лаконічно викладати думки. А ще - шукати нові теми, уникати плагіату. Писати так, аби не було соромно вказувати своє прізвище. Ці настанови зарубала собі на носі на все життя і сповідую їх.

Пощастило мені на добру порадницю і в газеті "Корзо", куди перейшла на роботу коректора через те, що офіс знаходився неподалік мого гуртожитку. Людмила Орос казала: "Пиши, я допоможу, підкорегую". Я писала про звичаї, традиції, свята, про те, як жінка позбулася астми завдяки козячому молоці, про те, що собака – не тільки друг, а і дороге задоволення, про отця Михайла, в якого хобі – бджолярство, про студентське життя. Від читачів на моє ім’я почали надходити листи. Це був свого роду стимул у роботі. Я стала більш вимогливою до себе, виважено підходила до того, що роблю і про що пишу. До чергового матеріалу відносилася ще з більшою відповідальністю. Не лінувалася переписувати матеріал по декілька разів.

На жаль, через рік газета припинила своє існування. Красномовним є той факт, що шестеро працівників "Корзо" згодом успішно очолювали різні видання.

Так я стала у витоків ще одного видання – газети "Соціал-демократ". Щосереди обласна держадміністрація організовувала поїздки журналістів по області, де ми знайомилися з ходом ліквідації наслідків листопадового паводка 1998-го року. Побували у десятках населених пунктах Закарпаття, люди ділилися своїми бідами, вони сприймали нас за рятівників.

Чиновники приділяли нам увагу, відповідали на всі запитання, навіть не зовсім зручні. Під час цих поїздок познайомилася з багатьма журналістами, прислухалася до їхніх порад, не соромилася бути допитливою. Звертала увагу на виклад матеріалу своїх колег зі спільних поїздок. На свою адресу, як і на чиюсь іншу, не чула поганого слова, зокрема і про "непрофесіоналізм".

У 1999-му СДПУ(о) на Закарпатті на всі посади призначали тільки членів партії. Працівниками редакцій подекуди ставали люди без освіти, у них були інші переваги – хтось був у добрих або близьких стосунках або ж родичами. Керманичі партії диктували, що і як писати, шпальти газет почали тонути у бруді, компроматі, брутальності, похвалах, одах, штучних прикрасах. Відкривались нові періодичні видання, часом повноколірні, але деяких це не врятувало – "наказали довго жити". Газети та журналісти почали втрачати повагу в читачів.
- Колись професії вчителя, лікаря, міліціонера, військового були престижними і шанованими. Туди ішли люди працювати за покликом серця. Через те, що у цих важливих сферах стали працювати люди по блату, або їх приймали на роботу через те, що є вакансія, відношення людей до представників цих професій стало вкрай негативним, - резюмувала ужгородська Марія Іванівна з 40 річним педагогічним стажем.

Так сталося і з журналістами.

Ба, більше. З доступом до мережі Інтернет журналісти взяли собі за моду обливати один одного брудом в коментах під різними ніками. Своє ж прізвище соромно вказати! І після цього дивуємося, чому люди такої поганої думки про мас-медійців.

А про таке явище, як плагіат, годі й говорити. Один журналіст напише про життя якогось села, лікаря чи художника, то тут же у всіх газетах та сайтах буде опубліковано про це.

Добре, якщо ще журналіст поїде до тієї баби Ліди, поспілкується і щось таки напише. А то зараз чимало з наших колег бере авторський текст, міняє заголовок, кілька фраз і ставить власне прізвище. Ні сорому, ані поваги до себе. Висвітлення фестивалів взагалі шокує. Публікація зводиться до того, що купили там, з’їли, випили, які ансамблі виступили. І роздувають це на цілу шпальту! Хто ті "плахти" читатиме – ані автор, ані редактор цим не переймається.

Здавалося б, маємо кузню - відділення журналістики на філологічному факультеті УжНУ, - то проблем не повинно було б бути. Щороку його випускниками є щонайменше 25 дипломованих журналістів. Але щось їхньої майстерності, як і їх самих ніде не видно. Натомість чимало з’явилося молодих поетів. Напевно, вірші писати значно легше і видавати книжку з п’ятьма-десятьма поезіями. Чимало газет наповнені передруками, інтернетівськими "сенсаціями". Є навіть такі, що не мають жодного авторського матеріалу! Кілька закарпатських журналістів подались до столиці. Там стали шанованими і досягли успіхів на мас-медійному поприщі. Зізнаюсь, я щиро за них рада.

Іна Василиняк, "Неділя"
11 червня 2009р.

Теги: Ужгород, журналіст, інтернет, газета, телебачення

Коментарі

Ольга 2009-06-13 / 01:39:00
У-ху-ху! Насміялася до сліз :))))

"Дууууже" інформативний матеріал. Особливо важливий читачу в період кризи і роздумів, а де б його копійку-другу заробити. Це так, мєжду прочім :)


А взагалі, я в шоці. Оце ж треба додуматися такі брєдні написати! Ах, какая я харошая і какіє всє вокруг какашкі! (вибачте, не втрималася)

Якщо це та "Тетянка", що я думаю, то не дивуюся, що цей текст вийшов саме таким. Іншим він фізично бути не може.



При всій моїй повазі до редакторів: "справді, дивіться що дайжестуєте".

читач 2009-06-12 / 13:28:00
вчили, вчили цю "журналістку" "отсєбятіну" викреслювати, та щось недовчили :)

Андрей 2009-06-12 / 11:56:00
"...Мої враження та обурення від побаченого і почутого лягли в основу замітки "Чи завжди докори старших виправдані?". Наступним був репортаж про моє рідне село Малий Раковець та його жителів..."


Глаза раскрылись - и понеслась. Потный вал вдохновения стремительным домкратом...



"Журналісти не розуміють специфіки своєї роботи, крім того ..." -

"и вы в присутствии двух людей с университетским образованием позволяете себе с развязностью совершенно невыносимой подавать какие-то советы космического масштаба и космической же глупости о том, как все поделить... А в то же время вы наглотались зубного порошку...".



Ужасает одно - что такая х.н.я безграмотная, "советчица" и "профессионал"


, неспособная написать читабельно 4 абзаца, закончила журфак и 12 лет "в профессии".



Колега 2009-06-11 / 13:29:00
Справді немає що вгадувати:) Єдине, про що можна попросити читачів сайту, які не знайомі із журналістським болотом - не сприймати серйозно висновки цього ображеного "експерта"...Їх і висновками не назвеш. так...бла-бла-бла

Макс 2009-06-11 / 13:10:00
А я впізнав, хто це розповідає у ролі експерта. Тільки не зрозуміло, чого ця пані взяла на себе цю роль. Так само до чого тут телебачення? До аналітичного матеріалу не дотягує. Скорше якісь внутрішні виливи у газету.

Петро 2009-06-11 / 11:47:00
Дитинка лише відійшла від маминого молода, а вже вважає себе журналістом і до того ж критикує інших. Мила моя, журналістом тебе може назвати лише читач і то через кілька років, як ти вже станеш впізнавана. І не обов"язково через "ящик". Головне аби тебе пізнавали через твоє прізвище. На жаль, я можу констатувати, що з молодої генерації журналістів у нас є лише два-три. Я вже не кажу про те, що сьогодні звання роздають "молокососам", котрі ще в своєму житті нічого не зробили і себе про проявили. І це правда. А щодо відділення журналістики УжНУ, тоя такого не знаю. Ні формально воно є. Але журналістів там не готують. Зрештою, ніде не готують. Хороші викладачі, як, наприклад, мене у Львові, вчили ДУМАТИ й АНАЛІЗУВАТИ. Прикро, але в УжНК цього не вчать і немає там вчителів таких, бо самі вони ніц не вміють.

Гентеш 2009-06-11 / 11:43:00
Насправді просто жах...Незрозумілі думки, незрозуміло про що, незрозуміло від кого...Спроба робити якісь поверхневі висновки...Для чого взагалі ці не зв"язані між собою рядки написані? Не розумію

сорри 2009-06-11 / 11:40:00
Я не журналіст, але матеріал надзвичайно непрофесійний. Я б навіть сказав - примітивний. І честі цьому ресурсу його передрук з "Неділі" не робить. Не варто стягувати сюди все сміття...

Урзус 2009-06-11 / 11:35:00
Шось я не вторпав - хто що каже, яка "Марія Іванівна з 40 річним педагогічним стажем", до чого тут вона?


Але щось у статті є. Принаймні, вперше чує чесну заяву - журфак УжНУ не може навчити журналіста. Та й хто навчить, хто там викладає, люди, які самі нічим не проявили себе? Усі чогось варті журналісти мають іншу освіту, а пишуть за покликанням, маючи за спиною при цьому освітній базис. А чого 5 років вчитись на журфаці, писати про фестивалі та бабу Ліду у гірській хаті?

журналістка 2009-06-11 / 10:56:00
...а от у справді професійних журналістів обурення може викликати "професійність" автора цього матеріалу. понасмикувані думки, наліплення ярликів просто на всіх колег гамузом, сумбурний виклад матеріалу...

і це вже незважаючи на стилістику :)



можна було б детально розібрати з цитатами, та нехай це зробить хтось із тих понад ста випускників журвідділення, що "їхньої майстерності, як і їх самих ніде не видно" (с)




:)



весело! а найсмішніше, що ця "журналістка" пише зокрема і про "обливати одне одного брудом" :)



до речі, а хто автор?

fatangel 2009-06-11 / 10:55:00
>> про те, як жінка позбулася астми завдяки козячому молоці,



Вчи українську мову за 6-й клас, Тетянко.



І вже якщо "сповідуєш", то таки підпишися власним прізвищем. Щоб не було соромно, ага. :)




А взагалі, я б після цієї "публікації" тікав світ за очі від сорому.

НОВИНИ: Соціо

14:29
Проблемні питання вакцинації на Закарпаття обговорили на нараді в обладміністрації
11:36
У Мукачеві затвердили правила розміщення вивісок на території ОТГ
11:33
До громадських робіт в 2020 році у Мукачеві залучать понад 200 безробітних
11:29
У Мукачеві на 9-ти маршрутах шукають перевізників
10:51
У Мукачеві демонтують 19 об’єктів зовнішньої реклами
09:52
14-16 лютого в Ужгороді одночасно пройдуть "Ужгородська палачінта" й "Боздоська палачінта"
09:39
/ 1
У Берегові говорили про розчистку каналу Верке та санітарно-епідеміологічний стан у районі
02:53
Благодійний творчий вечір відбувся в Мукачівському драмтеатрі
02:46
/ 1
25-річна власниця львівської клініки і подруга Фреймут загинула, врізавшись на Житомирщині у вантажівку закарпатця
01:42
/ 7
Люди звільненого Бирковича не допускають до роботи призначеного міністерством в. о. директора Ужанського НПП Пацканя
17:22
В Ужгороді обговорили закріплення територій обслуговування за закладами освіти міста
17:00
Ужгородців запрошують на "бібліотечну" четверту "Капуркову книжку"
16:56
Виставку "Українське військо: 1917-1921" привезуть в Ужгород
16:28
У міськраді Ужгорода оприлюднили проект детального плану території "Кірпічки" та чекають на зауваження і пропозиції
16:17
Закарпатці більш ніж на 13% зменшили заборгованість за газ
13:17
/ 25
Прокурор Закарпаття Гаврилюк замінив "нелюбимого" Шимона "улюбленим" Дем'янчуком
12:19
У Мукачеві всиновили дворічну дівчинку, яку батьки покинули в лікарні
12:13
На 45% почастішали минулого тижня звернення до лікарів з приводу гострих респіраторних інфекцій на Закарпатті
10:15
У Мукачеві 19 ОСББ отримали майже 3 млн грн допомоги
10:14
Закарпаття готується відзначити День Соборності України
09:15
У ЦНАПі Мукачева працюватиме абонвідділ водоканалу
19:58
/ 6
В Ужгороді освятив води Ужа єпископ Православної церкви України Варсонофій
16:01
/ 10
У Мукачеві православно освятили воду Латориці
13:01
Жителі Хуста пірнали у крижану воду річки
04:00
/ 9
БДСМ, про який ти не просив: Як я поїхав на Драгобрат, щоб послухати російський шансон
» Всі новини