Лариса Липкань: "Живу під знаком плюс"

Найголовніше на телебаченні – персоналії. Дехто переконаний, що незамінних людей немає. Канал окремих зірок – це погано. Канал одноманітних професіоналів – добре! На жаль, істина в іншому. З деяких людей, навіть за великого бажання і великих витрат, зірку телебачення не зробиш і довіри глядачів не купиш. Особливого подиву це не викликає, адже така поведінка цілком відповідає нашій ментальності.

Про колегу, яку я сьогодні хочу представити у нашій рубриці «Гість «НЕДІЛІ», Ларису Липкань з впевненістю можу сказати: вона талановита, і вона телезірка. Одразу зустрічаєш погляд: розумний, гострий, інколи трошки лукавий, інколи навіть іронічний, але ніколи не відсторонений, задивлений кудись у «синю даль». Лариса володіє даром зосередження уваги глядача на найголовнішому, має природну і чітку українську вимову, що на нашому обласному телебаченні вже саме по собі є досягненням. Якщо брати за взірець Оксану Марченко, Юлію Литвиненко, Ганну Безулик, то можна сказати, що Липкань – їх гідна послідовниця.

Про роботу, від якої отримуєш задоволення, про творчість і бізнес, критерії професіоналізму, про молодих птахів, у яких ще тільки-но пробивається пір’я, про мрії, які стали реальністю… Про все це у «Формулі успіху» Лариси Липкань.

Лариса Липкань: "Живу під знаком плюс"

- Ларисо, коли і як ти прийшла на телебачення?

- Цей момент якось навіть не зафіксувався у пам’яті. Ніколи не мріяла бути журналістом, і якщо б хтось таке сказав, не повірила б. У мене все наперекір. Легко нічого не давалося. Я мріяла про вчительку, медика, співачку, диспетчера на залізничному вокзалі... Ну гралися в дитинстві з камишами, вони ж схожі на репортерські мікрофони. А далі я пішла на філфак, непогано вчилася. Взагалі, я гуманітарій, і математика – це не моє.

А моя поява на закарпатському обласному телебаченні пов’язана з Михайлом Рошком. Він запросив мене з однокурсницею вести сторіночку в його програмі. Він там вів авторську програму. А ми мали готувати історії зі студентського життя. Пригадую, що коли вперше побачила там Наталію Якушко та інших ведучих, у мене перехопило подих...

Потім була молодіжна редакція. Я була як сліпе кошеня, яке кинули у воду, а йому треба вибиратися. Мені сказали: «Спробуй, ти створена для телебачення!» Я вдячна долі, що звела нас в одній компанії з Наталією Якушко, – вона дала мені змогу зробити перші телевізійні кроки... Далі працювала у приватній телекомпанії Володимира Панова, а вже згодом перейшла до Алли Петрової на телеканал «Даніо».
 
- Якою була твоя перша телевізійна робота на 21 каналі?

- Я не хотіла обирати якісь рамки на телебаченні. Я робила спочатку програму «Моя справа». А вже на 21 каналі паралельно з новинами почала готувати авторську програму «Формула успіху». Знято на сьогодні десь близько 80 програм.
 
- А з ким із твоїх героїв важко було працювати?

- Мої гості у «Формулі успіху», це люди, які щось досягли в житті. А з ким важко було працювати? Буває таке, що цікава людина, але у неї є страх перед камерою. Різними методами я пробую заспокоїти і показати її в різних ракурсах. Перші хвилини важче з багатьма, а далі дуже легко все йде.
 
- Ти готуєш питання заздалегідь?

- Питання я готую, але буває таке, що я підготую їх і не використовую. Говоримо на зовсім іншу тему. Навіть, якщо є якісь і «незручні» питання, я стараюся довести, що відповідати на них треба, бо глядачів це буде цікавити.
 
- А невдоволені після виходу програми були?

- У моїх гостей буває лише незадоволення собою. Починаються розмови, що, ось я багато наговорив, і таке інше... Але ж це не прямий ефір. І вже коли програма змонтована і вийшла в ефір, то в принципі майже всі задоволені.
 
- Ну а критика колег?

- Наша знімальна група - мій найбільший критик. Поради і зауваження я сприймаю від них із задоволенням. Зараз зі мною працює гарна команда. Вони знають і розуміють мене без слів. Тому на них завжди можу покластися, дякую їм усім. А щодо зауважень, я люблю конструктивну критику. А є часто безапеляційна критика, не підкріплена ніякими якісними порадами. Ось коли мене хтось хвалить, я краще починаю працювати, а неконструктивну критику я важко переношу. Позитивна критика не забирає, а навпаки, додає мені життєвих сил.
 
- Телебачення – це твоя професія чи покликання?

- Це і покликання, і професія. Покликання тому, що ти відчуваєш спрагу за ним, професія - бо треба володіти словом і жестом професійно. Ще все залежить від людини. Раніше було все серйозніше поставлено. Зараз багато молодих людей на екрані, вони з’являються перед великим колом глядачів покрасуватися. А людям потрібно якісно і професійно подавати чи то новини, чи авторські роботи. Молодим телевізійникам варто зрозуміти, що їх самолюбування собою має пройти якнайшвидше. І коли так станеться, то вони вийдуть на новий рівень у своїй роботі. Я ніколи не вагалася, і взагалі не було якогось телевізійного «мандражу», просто я зрозуміла, що телебачення – це моє. Робота повинна приносити задоволення. Як на мене, це обов’язково. Я отримую стовідсоткове задоволення від того, чим займаюся, і не могла би, мабуть, займатися тим, що радості не приносить. Ба навіть більше – робота не забирає, а навпаки, додає мені життєвих сил. Коли в ефірі чергова програма, відчуваєш справжнє задоволення від проведеної роботи. Я оптиміст.
 
- Тебе упізнають на вулиці?

- Так, впізнають. І мені це приємно. Головне – щоб до фанатизму не доходило. Коли я зустрічаю своїх колег на вулиці чи тих, про кого робила програму, і вони вітаються, то моя дочка мені каже: «Ця людина теж на телебаченні працює?» Або питає: «А коли ти про мене програму зробиш?»
 
- А як ти поєднуєш роботу на телебаченні і в прес-службі державного університету?

- Коли мені тісно стає в своїх рамках, то починаю робити ще щось. Мені подобається працювати в прес-службі університету. Я спілкуюся і працюю зі студентами із задоволенням, вони талановиті, креативні. Останнім часом студенти міняються, вони розуміють, що їм потрібні знання. Їм потрібно знати іноземні мови, вони обізнані в інформаційних технологіях. Взагалі, з ними працюється легко.
 
- Багато наших з тобою колег подалися працювати до столиці. Із чим це пов’язано? Тобі таких запрошень не надходило?

- Із природнім пошуком самореалізації творчих особистостей. Пропозиції були. Я відверто і щиро про це говорю. Але для чого? Аби потішити власні амбіції? Можна реалізувати себе і тут. Я, чесно кажучи, не люблю великі міста. Шалений темп життя. 
 
- Якими тобі бачаться особисті перспективи на закарпатському телебаченні, і чи є якісь нові ідеї?

- Я звикла працювати на гідному рівні сьогодні і зараз. Плани є, і всі вони пов’язані з Закарпаттям. Але я не люблю про це говорити, важливо, ще раз повторю, сьогодні і зараз виконувати свою роботу. Скажу, що задумки є. Я ще не з усіма поспілкувалася...

Якщо говорити загалом про наше телебачення, то було б добре, якби з’явилося ще декілька телеканалів в області, тоді була б здорова конкуренція. Є надія на появу невеликих продакшн-студій, які зможуть виготовляти для телеканалів цікаві і професійно зроблені програми. Я часто буваю у інших містах України, і хочу сказати, що місцеві телеканали там набагато цікавіші. І матеріально-технічна база у них краща.
 
- А чи не виникало бажання зайнятися документальними програмами або кіно?

- Була ідея робити це з моїми колегами з Києва. Були думки і про поїздку до Грузії. Але змінилися всі плани через військовий конфлікт. 
 
- Давай про особисте. Вважається, що серед телевізійників - найвищий відсоток розлучених і неодружених серед людей творчих професій. Що це - наслідок надмірної концентрації на кар’єрі чи завищеної самооцінки?

- І те, й інше. Спочатку ти з головою поринаєш у кар’єру, тут не до любові. А потім, коли ти вже досягаєш значних успіхів, виявляється, що й запити у тебе уже набагато вищі.

Мені пощастило, мій чоловік працював недовго на телебаченні. У букетно-цукерковий період були квіти, було все. Нині вже будні. І мені приємно, що коли я десь у відрядженні, то на чоловіка повністю лягають всі домашні справи. В цьому питанні дуже важливо мати гармонію навколо себе. 
 
- Ти людина настрою? І чи впливають на тебе якісь зміни, погода чи то, до прикладу, нинішня чудова тепла осінь?

- У мене, до прикладу, дуже швидко змінюється настрій. Хоча я не депресивна людина і живу в житті під знаком плюс. Але настрій часто змінюється. Через декілька хвилин після образи я вже не ображаюсь. Найменша дрібничка, подарована квітка, все це грає велику роль. Я емоційна людина, дуже люблю зміни в житті. Зараз я відвідую курси водіїв, хочу їздити за кермом. Не так давно побувала у Відні, дуже сподобалось місто. Воно якесь затишне, все світле. Позитивне. Навіть мої програми позитивні. А ось осінь не моя пора року...

Михайло Носа, "НЕДІЛЯ"
18 листопада 2008р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Культура

10:18
/ 2
Провідного актора Закарпатського муздрамтеатру удостоєно звання "Заслужений артист України"
22:05
Фестиваль "Срібний Татош" цьогоріч скасували
15:38
Завершується прийом творів на Конкурс малої прози імені Івана Чендея
12:11
/ 1
Дерев'яні церкви Закарпаття – національна спадщина
16:04
Вийшов друком четвертий випуск наукового щорічника "Етніка Карпат"
02:23
/ 4
Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука
11:33
Закарпатки, що проживають нині в Будапешті, влаштували поетичний флешмоб до дня народження Ліни Костенко
09:25
Письменниця Тетяна П’янкова презентувала в Ужгороді роман "Чужі гріхи"
11:11
Через карантин Мукачівський драмтеатр транслюватиме свої вистави онлайн
15:04
/ 2
В Ужгороді представлять нові видання про Карпатську Україну
11:36
У Зняцеві на Мукачівщині представлять книжку до сторіччя Юрія Гойди
02:51
Зірки балету Катерина Кухар та Олександр Стоянов везуть в Ужгород "Кармен-сюїту" і "Шехерезаду"
14:05
"Максимум хітів" презентували в Ужгороді
09:36
Виставу "Думи мої, думи" до Шевченківських днів показали в Ужгороді
09:23
Концерт до Міжнародного жіночого дня відбувся в Ужгороді
01:03
Ще п'ятеро закарпатських письменників стали членами НСПУ
02:56
У Виноградові відкрилася виставка художниці Гелени Матій
13:02
Дмитро Кешеля презентував школярам в Ужгороді свою нову книгу "Весільна феєрія"
10:44
/ 1
Закарпатську шевченкіану на сцені Закарпатського муздрамтеатру продовжить вистава "Думи мої, думи..."
09:16
В Ужгороді відкрили фотовиставку "Вона"
09:20
До ювілею Ужгородської дитячої музичної школи ім. Чайковського викладачі влаштували "весняний" концерт
18:06
206-у річницю від дня народження Тараса Шевченка відзначили сьогодні в Ужгороді концертом "У нашім раї на землі”
11:42
У скансені в Ужгороді відкрилася "весняна" виставка "Заквітчані"
11:17
/ 1
В Ужгород із концертом завітає Народна артистка України Людмила Марцевич
03:59
/ 1
В Ужгороді звучала "Весна на вулиці Волошина"
» Всі новини