Вийшов у світ черговий фільм Омеляна Коляджина “Двадцять років потому...” (ФОТО)

Усе мине. Лиш музика одна. Сама.

Одна. Єдина. Прісно. Нині й по віках.

Ніщо їй не затулить біле горло.

Світлана Короненко

Омелян Коляджин із тієї малочисельної когорти справжніх митців, які покликані сіяти в наших серцях розумне, добре, вічне, робити досконалішим, добрішим світ, що нас оточує. А інакше і не могло бути, адже народився майбутній режисер, актор у багатодітній співучій національносвідомій родині на Івано-Франківщині, де любили і шанували творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки світочів українського народу, з великим трепетом у серці співали повстанські пісні. З молоком матері він всотав любов до рідного народу, його традицій, культури, не зрадив морально-етичним засадам, що були закладені родиною, суспільним оточенням ще в ранньому дитинстві.

Опираючись саме на ці світоглядні позиції Омелян Коляджин живе і творить. У минулому залишилось навчання на режисерському відділі Хустського культурно-освітнього училища, в інституті культури в Ленінграді, робота актором, режисером у Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі, якому віддав 16 років життя, де здобув багатий життєвий досвід, пройшов добру школу режисерської майстерності. Йому пощастило служити в театрі з корифеями сцени, талановитими драматургами, акторами, режисерами, музикантами, художниками. У першу чергу це – Ярослав Геляс, Наталія Погодіна, Марія Пільцер, Віктор Костюков, Лесь Корнієнко, Василь Підлігаєв, Людмила та Володимир Іванови, Марія Харченко, Євген Свиридюк, Стефан Мострянський, Ігор Панейко та багато інших.

Доленосною в житті Омеляна Коляджина стала та мить, коли він, чи не вперше, взяв до рук професійну відеокамеру, продовжуючи розкривати свій творчий потенціал, знімає фільми. Відтоді пройшло вже понад 23 роки...  Як керівник народної самодіяльної кіностудії “Едельвейс” Обласного організаційно-методичного центру культури, кінооператор і режисер веде літопис культурно-мистецького життя краю. У доробку митця фільми: “Хочемо правди”, “Нам – 60”, “Дорогою любові”, десятки кліпів тощо. А нещодавно митець завершив роботу над своїм черговим фільмом “Двадцять років потому...”. Це стрічка про український греко-католицький хор імені о.Августина Волошина, який був створений у 1993 році при Ужгородському кафедральному соборі. Ідея його створення належить владиці Іванові Маргітичу та о.Йосипу Штилисі. Керівник і диригент хору з перших днів його створення і донині – Ярослав Кирлик. Колектив хору об’єднує педагогів, лікарів, службовців, журналістів і студентів, які мають одне спільне бажання – ще вище піднести силу молитви до Всевишнього, популяризувати її засобами духовного співу. Їх об’єднує Віра, Ідея і Любов до співу та України. Вже 20 років хористи радують вірників і присутніх майстерністю виконання, заряджають життєдайною енергією. Хор знаний не тільки в нашому краї, але й за кордоном, де неодноразово побував на фестивалях, концертах та багатьох інших культурно-мистецьких акціях.

Цей фільм оригінальний і самобутній, як і сама особистість його автора. Він не для пересічного глядача, а створений для тих хто любить хоровий спів, духовну пісню, хто має душу. Стрічка складається з двох частин і триває майже три години, протягом яких музика, спів, всеціло поглинають увагу глядача, умиротворюють, створюють піднесений настрій. Епіграф до фільму “ Зафільмовано на славу Божу і наше спасіння” лаконічний і змістовний, розкриває його основну мету і глибинну сутність. В першій частині йдеться про історію створення хору, діляться спогадами ветерани колективу. До неї ввійшла також церемонія святкування 20 – річчя,  промова Ярослава Кирлика та інших учасників хору. Друга частина – це запис ювілейної літургії, що проходить в Ужгородському кафедральному соборі. Примітно, що вона подається від початку до кінця. Гадаю, це не випадково. Таким чином автор фільму створює певний настрій, спонукає глядача прислухатися до хорового співу, піддатися його могутньому впливу, на крилах пісні полинути до Бога, замислитись над тлінністю буття. Автор не нав’язує нам дидактично своїх переконань, поглядів, а просто демонструє, показує, дарує можливість співпереживати, самим, певним чином, долучитися до події свідками якої ми стали. Цей фільм – своєрідний літопис життя українського греко-католицького хору імені Августина Волошина, записаний для нащадків талановитим митцем Омеляном Коляджиним.

Відзначу, що пан Омелян також автор повноцінних авторських фільмів про єпископа Івана Маргітича, відомого закарпатського письменника Зореслава, президента Карпатської України Августина Волошина та інші. Автор тяжіє до важливих історичних тем, які розкриває через долю видатних особистостей історичної епохи, які відіграли величезну роль у культурно-політичному життті Закарпаття.

Загалом, в центрі творчості митця – Людина. Його фільми апелюють до наших почуттів, пробуджують любов до Батьківщини, життя, вчать гуманізму, поваги до людини.

Теги: Коляджин, режисер

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати