Ужгородці наче в "зоні"...

Ландовський розвішував у місті меморіальні дошки й пив мирову з церковниками, інші градоначальники латали дірки в старій рибальській сіті міського бюджету та вирішували власні проблеми, а зони відпочинку так і не з’являлося. Як і щороку, прали на березі свої убогі килими та відмивали в лінивій ріці закостенілий зимовий бруд найбідніші роми, іржали їхні сухоребрі коняки, гійкали синюваті опасисті жінки, пиячили в бур’яні городяни, кволо заглядаючи в ліфчики своїх співмешканок, а правоохоронні тузи з огидою дивилися на всіх них, під’їжджаючи на куплених за одну зарплату джипах після ресторанів, басейнів і трьох кілограмів шашлику в душі, що важко нависала над дорогими трусами.

За зону відпочинку більш-менш ретельно взявся тільки Віктор Погорєлов. В районі Радванки на березі Ужа нарешті з’явилися роздягальні, альтанки, туалети-шпаківні, щоб візуальні образи голих задів дорослих ужгородців сексуально не деморалізували молодь, не відбивали в них віри в світлі ідеали великої України.

На превеликий жаль, Погорєлов дружив із логікою, а народ не дружив із думкою, що він повинен бути істинним мером Ужгорода. Тому останній контингент і дико, як гнилі тарпани, розбарабанив усю ту зону. Поламали до останньої дошки все. Навіть туалети. Знову почали стирчати з кущів голі зади русинів та людей інших націй, а молодь дивилася на них і не вірила вже в чистоту України, а тільки в її корумпований тил.

Але Погорєлов не здався. Щоб зона відпочинку була більше на виду, її зробили на березі під філармонією. Міліціонери на неї “стріляли” час від часу своїм орлиним оком, тому вона протрималася до того часу, поки Погорєлов мав якийсь вплив на міську міліцію свого міста. Потім, на жаль, місто в його особі втратило мера — і шар пляжного піску поріс травою, роздягальні й душову розбомбили наші, як “тоті німці” зі свастикою на рукаві. Нещодавно й двомісний туалет хтось перевернув на бік, а потім він зник до останньої дощечки. Якийсь бомж, очевидно, перестав вірити в своїх історичних мерів і забрав туалет собі під «особняк».

Але, оскільки В.Погорєлов утратив зону впливу на потенційні зони відпочинку, проблема не зникла. Нова мерія на чолі з С.Ратушняком вирішила не покладатися на свої слабкі сили, на дірявий, як стара рибальська сіть, бюджет, а зробити ставку на словенців та німців. Ті як зроблять щось своїми руками, то і охорону свою поставлять — тому зона відпочинку буде жити довго й невблаганно. Кожен буде просто змушений відпочити там на благо Ужгорода, продуктивності праці його структурних під-розділів і зменшення аури загальноприйнятого психозу у відносинах між людьми різних національностей в ім’я дружби народів усього світу.

СЛОВЕНЦІ ТА НІМЦІ — НАМ НЕ ЧУЖИНЦІ!

В Боздоському парку, який ужгородці не перестають лірично називати Комсомольським, і має з’явитися зона відпочинку у вигляді спортивно-оздоровчого центру з робочою назвою “Водний світ”.

Спорудженням його займеться німецько-словенська фірма SAFF, де генеральним дирек-тором працює Флоріан Морган.

Чи не зникне власне парк, дорогий містянам? Архітектор проекту Норберт Руге заспокоює, що “вирішено максимально зберегти зелені паркові насадження. Олімпійський центр у цьому відношенні матиме олімпійські стандарти”.

“Водний центр” у разі реалізації проекту функціо-нуватиме цілий рік і займатиме площу 25 гектарів. При цьому під спорудами буде 10 га, а іншу площу займатимуть дерева і кущі — влітку зелені, а взимку — сірі.

Будувати майбутнє щастя для стомлених без відпочинку ужгородців потрібно буде 16-18 місяців. Після цього городяни за свої гроші “відтяг-нуться” на повну котушку — і покупаються, і “посоляряться”, і ляжуть під сильні руки масажистів місцевого та закордонного походження. А для тих, кому по дорозі сюди виб’ють зуби, працюватиме і стоматолог.

Коштуватиме реалізація проекту “Водного світу” 27 мільйонів євро.

Наразі проект уже готовий, а французькі банки відкрили свої ваговиті сейфи для кредитів у бік столиці Закарпаття. До речі, автор ідеї наш “місний” Юрій Бережник.

Нині для початку будівництва залишилося з’ясувати нюан-си створення фірми. Німецько-словенська сторона зробила проект за власні кошти. Міська влада надає зарубіжним і закарпатським діячам макси-мальну підтримку.

"ЗОНИ НЕ БУДЕ!" — ПОПОВЗЛИ ЧУТКИ, НАЧЕ П’ЯНІ ТІТКИ

Ужгородські шпигуни, на яких не вистачає сил внутріш-ньої розвідки, розповсюдили таки серед довір-ливого загалу чутки, що ніякого водного світу в Боздоському парку не буде.

“Буде!” — повідомив через ЗМІ схвильованим ужгородцям реч-ник Ужгородської міської ради Олег Подебрій, і збентежений такими брехнями пішов на лікарняний.

Про це повідомила мені гарна жінка із сусіднього з Подебрієм кабінету.

На жаль, не стає в Ужгороді туалетів. Давно припинив свою діяльність народний заклад "00" навпроти житла першого всенародного мера Ландовського. Довго втішав студентів та людей безкоштовний туалет в переході транспортного мосту в районі Студентської набережної. Зачинили. Народ тепер просто змушений заповнювати фекаліями навколишній простір, бо свої штани ближчі до тіла.

Оскільки ужгородці ще десять-двадцять термінів будуть голосувати за Сергія Ратушняка — то треба йому і поставити питання про реставрацію громадських туалетів у євро-пейському місті.
Бо і пляжів словенцям та німцям не захочеться робити на землі інтернаціональних дику-нів, де під кожним деревом лежатимуть “міни сповільненої дії” психотропної та протипіхотної дії.

НЕ ТОЙ ТЕПЕР УЖГОРОД, І УЖ-РІЧКА НЕ ТА!..

Дим-димок від машин, як дівочі літа, затягує зашморг на шиї кисню і простого люду, що за транспортний засіб має лише свої топанки. Смог стоїть, пробки на вулицях, як у вухах бюрократів закарпатського гарту. За всім цим і Уж став мілким, брудним, а в спеку навіть запліснявів, як очі старої дівки.

І це не ілюзія, що йде від мене — марнотного писаки русинського краю на українських теренах. В річці Уж, за сповіщеннями компетентних джерел, вода й насправді погір-шилася з ІІ на ІІІ клас. До погіршення якості на один клас призвело збільшення в обмілілих водах елементів заліза, оргофосфатів, амонійного азоту, БСК-5, фенолів та іншого непотребу. Зайдеш у воду здоровим — виходиш злегка калікою. Тут би не завадило під душем сполоснутися, але єдиний душ поламали біля філармонії ті дебіли, що теж рахуються в ужгородцях і друж-но йдуть на чергові історичні вибори. Хіба що в Невицькому і можна скупатися, а потім побігти і в оздоровчому комплексі “Камелот” попроситися за свої гривні в їхній душ.

ТРЕБА КУДИСЬ ЇХАТИ ВІД МІСТА НАД УЖЕМ!

Треба, звичайно. Але нині ліквідовані пільги з організованого перевезення дітей. Наприклад, 30-відсоткові знижки на перевезення дітей у складі груп, що налічують понад 36 осіб. З цього приводу голова облпрофради Іван Король навіть звернувся до міністра транспорту і зв’язку України Миколи Рудьковського. Результатів нема. Соціалісти забули про соці-альні проблеми простого народу — вибори!

Діти ужгородців гірко плачуть удома, бо змушені полоскатися в наших шкідливих водоймах. При цьому страх сущого (чи сучого?) буття підсилює, що начальник облас-ного виробничого управління з меліорації та водного госпо-дарства Володимир Чіпак компетентно підтверджує, що “через низьку водність річки Закарпаття сьогодні самоо-ищуватися вже не спроможні”.

Народ, як загнаний звір, пробує сховатися в хлорних розчинах басейнів, купуючи спеціальні плавки та окуляри. Але всім і це не вдається. В Ужгороді басейн на спорткомплексі “Спартак” уже переповнений тілами, як м’ясокомбінат калорійними ковбасами, а в Сваляві 15 років басейн не працює взагалі. В Берегово іти не всі наважуються — мовний бар’єр. Простого русина можуть угорці не зрозуміти, що він хоче по-плавати за півціни.

ВТІКАЙТЕ В ГОРИ, ПАЦАНИ!

Вакуум через відсутність біляводного відпочинку заповнюють закарпатські “опришки” — горяни. Наприклад, біологічна база в Колочаві на Міжгірщині активно приймає дітей з чотирьох областей України. Уродженець цього високогірного села, а нині київський банкір Станіслав Аржевітін уклав угоду з Ужгородським національним університетом, дійшовши згоди з ректором Миколою Вегешем, на спільне використання біобази.
А потім окрилений міжгірський киянин провів капітальний ремонт корпусів, систем водопостачання і каналізації, душових, очисних споруд, закупив обладнання і навіть посуд.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати