23 листопада виповнюється 400 років Ужгородській гімназії

Колегіум у Гуменному — 1613;
Колегіум в Унгварі — 1646;
Гімназія в Унгварі — 1776;
Королівська головна гімназія в Унгварі — 1778;
Королівська гімназія в Унгварі — 1789;
Королівська католицька державна гімназія в Унгварі — 1852;
Унгварська королівська католицька головна гімназія — 1862;
Державна реальна гімназія в Ужгороді — 1919;
Руська державна реальна гімназія в Ужгороді — 1923;
Державна реальна гімназія (головний руський заклад та чехословацький відділ) в Ужгороді — 1930;
Державна подкарпаторуська реальна гімназія в Ужгороді — 1934;
Унгварська мадярська королівська державна гімназія — 1938;
Ужгородська мадярська королівська державна гімназія — 1939;
Мадярська королівська державна гімназія з руськимъ языкомъ преподаванія в Унгваръ — 1941;
Державна гімназія в Ужгороді — 1944.

За часи існування Ужгородська гімназія відігравала роль освітнього і культурного центру нашого краю, вона дала світові сотні талановитих діячів різних галузей науки, освіти, культури, мистецтва та релігії. Її випускники працювали професорами у кращих тогочасних університетах Європи, Росії й України.

Найвідомішими серед них є: Андрій Бачинський – єпископ; Йоанникій Базилович – історик, церковний діяч; Іван Орлай – директор Ніжинського ліцею, вихователь Миколи Гоголя; Юрій Гуца-Венелін – учений-славіст, будитель болгарського народу; Михайло Лучкай – церковний діяч, філолог, історик, автор фундаментальної історичної праці «Історія Карпатських русинів»; Олександр Духнович – закарпатський будитель, поет, педагог і фундатор професійних об’єднань учителів, релігійний та культурно-просвітній діяч; Августин Волошин – президент Карпатської України, знаний педагог, церковний, культурно-просвітній та громадський діяч та багато інших.

Історичні джерела свідчать, що саме 23 листопада 1613 року з ініціативи головного жупана Ужанського та Земплинського комітатів графа Георгія Другета де Гомонна в Гуменному (нині Східна Словаччина) фундаційною грамотою був заснований колегіум «на славу Божу і благо святої церкви».

Будинок у Гуменному, в якому в 1613 – 1640 роках діяв колегіум

«Повторюємо фундацію нашого покійного батька графа Георгія де Гомонна, зроблену 23 листопада 1613 року і потім докладніше 2 липня 1615 року…»
З грамоти Яна Другета 1640 року

Навчально-виховний процес Другет доручив вести католицьким монахам-єзуїтам, які упродовж півтора століття складали навчальні плани, визначали обсяг навчального матеріалу, його рівень, методику викладання, підбирали викладачів, передусім із числа духовних осіб. Викладання загальноосвітніх предметів здійснювалося латинською мовою.

Першим ректором колегіуму в Гуменному став отець Олександр Добокаї, який очолював навчальний заклад із 1613 до 1619 року. Він мав великий авторитет не тільки у Другетів та дворян, а й був шанований серед учнів. Керував закладом шість років, хоч, зазвичай, у той час директорів обирали на 3 – 4 роки, і помер 20 жовтня 1620 року у Загребі.

У 1630 році син Георгія Другета Ян Другет (його батько помер у 1620 р.), будучи жупаном Ужанського комітату і всеугорським державним суддею, вирішив остаточно перенести школу для дітей дворянських і заможних сімей із Гуменного до Ужгорода. Закладини Ужгородської гімназії відбулися в 1640 році на місці нинішньої резиденції єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії та бібліотеки УжНУ. 
А у 1646 році гуменнські єзуїти зі своїми вихованцями були переведені до Ужгорода у новозбудований навчальний заклад. У нових корпусах продовжила творитися славна історія Ужгородської гімназії. До навчального процесу в новій будівлі гімназії були підготовлені каплиця, бібліотека, кухня, підвали, їдальня, гардеробна, зимовий музей, кімната для хворих, аптека, 24 кімнати для монахів, 7 аудиторій і парадний зал. У перший рік роботи розголос про відкриття гімназії в Ужгороді рознісся далеко за межами краю. Бажаючих тут навчатися було багато, до деяких класів записувалося до сотні учнів, і, звичайно, прийняти всіх не було можливості.

Собор та резиденція    

Варто пам’ятати, що гімназію було перенесено до нашого міста, коли в Ужгороді проживало не більше 1300 чоловік і він відігравав роль провінційного містечка у великій імперії. Гімназія стала потужним чинником зростання міста.

На території сучасного Закарпаття діяльність ордена єзуїтів припинена в 1775 році, а кошти, виручені за його маєтки, передано в розпорядження місцевого католицького студійного фонду. Новоствореному єпископату було передано всі будови Ужгородського колегіуму разом із костелом при ньому. В північному крилі будинку з 1776 року почала вже працювати Ужгородська гімназія. У результаті реформ Марії-Терезії колегіум в Ужгороді 1776 року офіційно реорганізовано в гімназію, а в 1778 році згідно з § 33 «Ratio educationis…», навчальний заклад названо Королівською головною архігімназією в Унгварі, тобто головною гімназією в Ужгороді. Установа отримала свою печатку з написом «Sigillum archigymnasii regii Ungvariensis 1778». Гімназійне навчання в Ужгородській гімназії у той час згідно з нормами «Системи виховання...» складалося з 5 класів – перші три були мовознавчі, їх ще називали «граматичні», вищі два були класами гуманітарними.

Навчання в гімназії тривало по п’ять годин щодня, окрім четверга та неділі. Четвер був вихідним днем, а в неділю відбувались заняття з релігії. Великі канікули починалися 21 вересня, а закінчувалися 1 листопада. Тільки в 1786 році вони стали літніми, їх було перенесено на липень-серпень.

Гімназія у 1784 р. (нині будова Комерційного технікуму)

З 1784 року Ужгородська гімназія почала працювати у двоповерховій будівлі (тепер вона триповерхова і тут знаходиться Ужгородський комерційний технікум) на розі теперішніх вулиць А.Волошина та Капітульної. У червні 1783 року майстер, якого виписали з Пожоня (Братислава), почав реконструкцію казенного будинку, який в народі звався Казармами і був збудований у 1668 році на місці старої військової казарми. Згідно з планом стару будівлю знесли, залишивши фундамент та кілька міцних стін. Роботи велися швидко і в листопаді 1784 року були завершені. Першого навчального року розмістилися тільки граматисти, а 4-ий та 5-ий класи залишилися у будинку Другетів. А вже у 1785–1786 навчальному році, коли було завезено достатньо парт, дошок, іншого обладнання, гімназисти святкували новосілля. Старе приміщення, в яке колись із Гуменного переселилися учні колегіуму, у 1785 році було знесено.

При цісареві Йосифові ІІ у 1784 року в гімназії, замість латинської мови, було запроваджено німецьку мову викладання, а з 1790 року німецьку мову знову замінено латинською. Поряд з цим запроваджено також угорську мову як обов’язкову дисципліну з окремим викладачем. Латинська мова залишалася мовою навчання, але пояснення матеріалу, переклади та письмові вправи з неї проводилися по-угорськи.

У 1806 році Ужгородська гімназія стала шестикласною середньою школою, в якій перші-четверті класи були граматичними, а п’яті-шості – гуманітарними.
Директором закладу із 1825 по 1856 рік був відомий педагог Іван Чургович. Обіймаючи посаду керівника гімназії і одночасно учительської семінарії (1839 – 1861 рр.), він влаштував на роботу понад 15 викладачів руського походження, зробив багато нововведень, які заклали фундамент формування в Ужгороді школи європейського взірця. Він розробляє моральний та дисциплінарний статут учительської семінарії, ціннісні критерії якого лягли в Правила гімназиста.

Десять правил гімназиста Ужгородської гімназії
1. Духовність – первинна, а матеріальні цінності – вторинні критерії життя.
2. Любов до ближнього не менша, ніж до самого себе.
3. Будь щасливий, коли віддаєш, а не коли отримуєш.
4. Шануй старших, чужу працю і гордись цінностями минулого та зберігай їх.
5. Проявляй національну гордість, але, як у всьому, вміру.
6. Підтримуй злагоду між людьми різних поглядів і вірувань та походжень.
7. Безмежна старанність у навчанні, труді та наполегливість – запорука успіху.
8. Совість, правдивість, скромність і порядність – прикраса людини.
9. Не ний, не будь заздрісним, не висміюй інших, а розумій їх.
10. Тільки праця збагачує науку, культуру та духовність.

Будинок Ужгородської гімназії, збудований в 1895 році

У 1856-1857 роках гімназія набула всіх ознак класичної. До шостого класу додано сьомий і восьмий класи, відповідно збільшено кількісний склад викладачів. У випускному класі стала вивчатися філософія. 
Значною подією в історії Ужгородської гімназії стала побудова спеціального навчального комплексу, який було завершено і здано в експлуатацію в 1895 році (сьогоднішній будинок хімічного факультету Ужгородського національного університету).

У 1913 році на державному рівні, за участі представників австро-угорської та місцевої еліти, керівників міністерств і відомств (було виголошено понад 60 вітальних телеграм), святково відзначили 300-літній ювілей Ужгородської гімназії. Цій події присвятили ювілейне видання на 60 сторінках із зазначенням усіх учасників та меценатів тогочасних урочистостей («Az Ungvári Kir. Kat. Fögimnázium Háromszázados Jubileumi Ünnepségeinek Rendezö – Bizottsága. 1613. – 1913»).
З входженням Закарпаття до Чехословаччини (1919 рік) починається нова сторінка в історії розвитку освіти краю. Викладання всіх предметів у закладі почали проводити рідною мовою. У 1922 – 1923 навчальному році Ужгородську гімназію очолив Андрій Алиськевич, відомий український педагог, який незмінно працював директором до 1934 року.

З кожним роком кількість учнів продовжує зростати незважаючи на те, що в 1937 році на базі монастиря отців Василіян відкрито ще одну українську гімназію. І в 1937-1938 н.р. кількість учнів у руських класах становила 874 чоловік.

На цей період припадає відокремлення від Ужгородської реальної гімназії чеського її відділення, яке тоді вже нараховувало 648 учнів та 29 викладачів. У 1934 році відкривається також окрема єврейська гімназія, в якій усі предмети, крім закону Божого, викладалися чеською мовою.

Таким чином у 1938 році в Ужгороді працювала вже не одна (руська), а окремі чотири самостійні національні гімназії — руська, українська, чеська та єврейська. 
У роки другої світової війни розпорядженням від 29 травня 1941 року №69638/1941 чинні дві частини Мадярської королівської державної гімназії було розділено на два окремі навчальні заклади – мадярську і руську гімназії. Офіційна назва першої – «Мадярська королівська державна Другетова гімназія», а другої – «Мадярська королівська державна гімназія з руськимъ языкомъ преподаванія въ Унгваръ». Другетівська гімназія продовжила свою роботу під керівництвом Ференца Паппа в тому самому навчальному корпусі, а руську гімназію було переведено до будинку колишнього вищого реального училища – сьогодні це будинок Ужгородської спеціалізованої ЗОШ І–ІІІ ступенів № 4 із словацькою та українською мовами навчання та поглибленим вивченням іноземних мов (пл.Жупанатська, 10). Директором її було призначено Василя Сулінчака.

З листопада 1944 року відновила свою роботу й Ужгородська гімназія, яка тепер стала називатися «Державна гімназія в Ужгороді». Почав працювати заклад на основі Мадярської королівської державної гімназії «зъ руськимъ языкомъ преподаванія в Унгваръ» – її викладацький склад та учнівський контингент стали підпорядковуватися відділові освіти Народної Ради Закарпатської України. Заклад був розташований в будинку колишньої Масарикової школи (нині ЗОШ І–ІІІ ст. № 3). Гімназія фактично діяла до 29 червня 1945 року, тобто до возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, коли була реформована, а на її місці створена Ужгородська середня школа № 1.

Тож нині, у 2013 році, варто згадати славну та знакову для Закарпаття історичну подію – 400 років з дня заснування Ужгородської гімназії.