«Абра&кадабра» по-закарпатськи

Свій ювілей Галина Малик відзначила повістю-сюр

Галина Малик зі своїм уже знаменитим вуйком Йоєм
Галина Малик зі своїм уже знаменитим вуйком Йоєм

Ужгородська письменниця Галина Малик не перестає приємно дивувати. Після відомої трилогії про пригоди дівчинки Алі в різних недоладних світах, після переможних перших і других «Злочинців із паралельного світу», після вуйка Йоя з ужгородського скансену, зрештою, після серії пізнавальних книжочок («Чому я хлопчик?», «Чому я дівчинка?»,«Звідки я узявся?», «Для чого потрібні тато і мама?»), відома дитяча письменниця написала повість-сюр «Абра&кадабра».

Книжка побачила світ в ужгородському видавництві «Ліра» і є вельми символічною для авторки. Адже цього року «тьотя Галя», як називає її малеча по всій Україні, відзначила поважний ювілей – 60-річчя. Чудова нагода показати свою творчість із несподіваного боку.

Однак це не перша спроба Галини Малик звернутися до дорослого читача. В її доробку є збірка сонетів «Мій срібний князю», що стала одним із кращих поетичних набутків Закарпаття в інтимній ліриці. Книжку, здається, недооцінили, бо стереотип дитячої письменниці настільки тяжіє над авторкою, що все інше сприймається як щось другорядне і зайве.

Зрештою, «Абра&кадабра» підтверджує цей усталений міф. Бо хоч сама Галина Малик декларує повість як твір для дорослих, він чудово сприйматиметься і дітьми. Адже більшість подій пов’язано зі школярами і школою. Письменниця творить несподівану ситуацію: у містечку У поширився незнайомий вірус, внаслідок якого мешканці перестають розуміти один одного, розмовляючи суцільною абракадаброю.

Легке, гумористичне плетиво оповіді зацікавлює з перших сторінок. Повість читається невимушено та з інтересом. Галина Малик уміло творить сцени апокаліпсису в окремо взятому місті. У деяких персонажах вгадуються реальні ужгородці, що створює додатковий комічний ефект. Щоправда, розв’язка настає несподівано і навіть невмотивовано. Читач тільки-но увійшов у смак ситуацій «онімілого» міста, як раптом усе закінчується. Та й ще чисто дитячим прийомом:  погану «машинку зла» розтоптали ногами і «абракадабра» скінчилася.

Саме тому повість можна вважати все-таки твором для підлітків. Прийоми, мова, герої – все це з арсеналу вправної дитячої письменниці. Хоча, ясна річ, дорослі теж чимало знайдуть у цій книжці. Це якраз той рівень неабиякої майстерності письменника, коли він створює універсальні тексти – «від 2-х до 102-х років».

Для Закарпаття ця повість знакова ще й тим, що в ній уперше подано Ужгород у сатиричному ключі. Міфологізація і літературне прописування міста над Ужем відбувається буквально в наше останнє десятиліття. Після екзистенційного роману Оксани Луцишиної «Сонце так рідко заходить», після філософсько-фантасмагоричної повісті Сергія Степи «Велосипедний оркестр», після бурлескно-історичного роману Сергія Федаки «Валет Валентина Другета», тепер маємо ще й гумористичне зображення Ужгорода.

Серед зауважень до «Абра&кадабри» -- занадто засмічена мова ужгородських школярів. Це ж все-таки літературний твір, а не мовний трактат, який вимагає прямих цитат. Тотальна суржикованість мови окремих персонажів неприємно ріже вуха і навіть викликає внутрішній протест. У легкому і веселому творі це є зайвим.

Галина Малик вигадала цікаву ситуацію. Але оскільки завжди творить у своє задоволення, без зайвого напруження, то не захотіла її розгортати далі. Адже пише твори переважно невеликі – до ста сторінок, саме стільки, скільки можуть «проковтнути» сучасні діти. Саме тому повість не «дотягує» до дорослої планки (окреслена ситуація, але нема подальшого розвитку), і сприймається все-таки, як дитяча. Задум виявився масштабнішим за текст.

Хоча сама авторка, наче відчуваючи невдоволення заінтригованого читача, у епілозі залишає місце для маневру: почвари вижили і готові до подальших подій. А значить – продовження буде. Можливо, воно задовольнить запити найсуворішого критика.

Окремо хочеться привітати з виходом книжки ужгородське видавництво «Ліра», яке видало її за свій кошт і почало системно заповнювати нішу сучасної закарпатської прози та поезії. Книжка зроблена на найкращому поліграфічному рівні, а оформленню Ганни Пономаренко могли би позаздрити й київські видавці.

Літературний процес на Закарпатті продовжує інтенсивно розвиватися. Письменники пропонують абсолютно різні твори і давно застояні ніші нарешті починають заповнюватися вартими уваги новинками.

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
04 січня 2012р.

Теги: Галина Малик, Абра&кадабра

Коментарі

Словянин 2012-01-05 / 20:18:19
Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
04 січня 2012р.
...Галина Малик уміло творить сцени апокаліпсису в окремо взятому місті...
Якщо це література для дітей та юнаків - навіщо їм розповідати про вигаданий шизофрейниками апокаліпсис. Молоде покоління потрібно виховувати на позитивних доступних прикладах, коли зрозуміло, що є добро, і що є зло.

1771 2012-01-05 / 18:00:54
Усім, хто сумнівається в таланті Галини Малик, раджу прочитати її "Злочинці з паралеьного світу" (1), за яку її нагородили Всеукраїнської премією імені Лесі Українки. Як на мене, цілком заслужено.

Щодо згаданої мукачівської книгарні біля Ратуші, то там ніколи закарпатські книжки не брали і не беруть на продаж. Якимось культурним словом це важко назвати. Це політика. Ця двоповерхова книгарня є філією московської мережі. Так що всі питання треба слати до Москви, яку так люблять деякі місцеві "патріоти". :)

Адмін 2012-01-05 / 14:39:48

Ужгородка 2012-01-05 / 13:40:02 Вибачайте, Великий Пане Адмін!. Якщо Ви поряд, то могли б і зглянутись на МОЮ ТУПУ помилку. (c)


У нас немає технічної можливості (та й потреби) відслідковувати помилки. Просто, надалі, будь ласка, будьте уважні при введенні цифрового коду, от і все. )))

Пан Баклажан 2012-01-05 / 13:47:02
Пані Ужгородко, ви мене майже переконали :)
Здобуду щось з творчості пані Малик і дам на пробу дитині.
Є ще така біда - в наших книгарнях наших письменників майже нема. Я не ужгородець, книжками закуповуюсь час від часу в книгарні Мукачева, тій, що в ратуші. Останнього разу спитав чогось з нашого (хотів почитати історичний декектив Федаки), мені відповіли, що закарпатських письменників в продажу нема - не поступають...

Ужгородка - Оросу 2012-01-05 / 13:42:34
А ми купуємо книжки. Чим підтрримуємо наших літераторів і видавців. А ось Гаррі Потера - беремо у бібліотеці. Грошей шкода...

Ужгородка 2012-01-05 / 13:40:02
Вибачайте, Великий Пане Адмін!. Якщо Ви поряд, то могли б і зглянутись на МОЮ ТУПУ помилку.

Ужгородка 2012-01-05 / 13:38:01
А Вам просто мізки запудрили наші зомбоящики і зомбогазети. Коли Ви останній раз були у музеї з дитиною? А коли на виставі? А коли по лісі шахтинському гуляли? І взимку? Там можна зустріти людей, набагато цікавіших, ніж на журналістських тусовках.

Адмін 2012-01-05 / 13:37:39

Ужгородка 2012-01-05 / 13:27:00 Мій коментар тупо видалили. Почну з початку. (с)


Ваш коментар ніхто не видаляв. Тим більше - тупо.


Стежте за тим, чи правильно вводите цифри в коді.

ярослав орос 2012-01-05 / 13:35:27
дозволю собі стати на захист творчості моєї колежанки галини малик, як помітив жваву (й не дуже приємну розмову) щодо Її імені...
перше правило журналіста (та й письменника також)– мати на руках факти...
через стіну у мене на роботі філія національної бібліотеки україни для дітей...
поцікавився у її завідувача людмили прокопенко: "Скільки у Вас у наявності книжок галини малик?"
виявилося – дві: "вуйко йой" і "злочинці з паралельного світу-2"...
"вуйко йой" у даному разі "на руках", а "злочинців..." упродовж минулого року "позичали" 5 разів...
людмила прокопенко запевнила мене, що галина малик у порівняні з іншими нині сущими "дитячими" письменниками користується попитом у дітей...

Ужгородка 2012-01-05 / 13:33:03
А ось пригоди Алі уже перечитав весь клас. Діти навіть гру свою прикольну по книжці придумали Вконтакті. Це не визнання?
А Ваша дитина, поважний пан Баклажан, читає те, що Ви їй запропонуєте. Далі буде

Ужгородка 2012-01-05 / 13:29:52
А ось книжки Джоан Роулінз не забирають часу більше ніж годину. І Аліса, яка в країні чудес, не викливає захоплення, а після американського мультфільму - взагалі викликає тільки відразу.
Далі буде

Ужгородка 2012-01-05 / 13:27:00
Мій коментар тупо видалили.
Почну з початку. Моїй дитині - 10 років. і вона із задоволенням читає книжки Галини Малик, як і Лідії Повх, і Юлії Драгун, і інших. Бо це - СУЧАСНІТЬ нашої дитячої літератури. Боюсь, іншої і не буде.
Далі буде

Пан Баклажан 2012-01-05 / 12:53:54
Олеже, я взагалі не певен, що діти масово щось читають.
Навіть сам Сашко Гаврош публічно жалівся, що йому важко привчити сина до читання.
Щодо Керолла згоден - книжка не дитяча, тобто, кількашарова, дорослим оціниш її куди більше.
Я знаю, що деякі діти реально читають Гаррі Потера - мою,на щастя, ця пошесть оминула. Повторюю: я спитав, чи чиїсь діти реально читають (із задоволенням) книжки Галіни Малік? Твої, наприклад?
Може, я б і сам щось прикупив для дитини - але відчуваю певні сумініви.
Тут взгалі можна розвести філософію про смерть дитячої книжки, адже, окрім згаданого Поттера, В СВІТІ за останні десятиріччя для дітей не написано нічого путнього (не брати ж до уваги книжки Мадонни).

О.Д. 2012-01-05 / 12:00:56
Пане Баклажан, а в мене задавнене запитання, на яке я раптом вирішив почути враження інших: а ви переконані, що діти читають Алісу Люїса Керрола? Може то мені свого часу не пощастило? Бо я її читав в дитинстві і "не вкурив". Як на мене, це "дитяча" книга для дорослих...

Пан Баклажан 2012-01-05 / 11:41:19
"Особливо, якщо дає їй читати на ніч окремі фрагменти з Живого Журналу самого Пана-Баклажана." - та ні, то їй нецікаво :)
Аліса Керолла, Вінні-Пух Мілна, Карлсон... - невже можна сміливо ставити в цей ряд і вуйка Йойя?
Бо щось наразі ніхто не сказав: "А моя дитина із задоволенням читає Галіну Малік!". Тільки на особистість пана Баклажана перейшли...

Я от оповідання самого Сашка Гавроша включив би до шкільних програм з краєзнавства - він реально "відкрив" Кротона, Пинтю, інших персон, до цього майже забутих. А от щодо пані Малік - ну є таки певні сумніви в її затребуваності дітьми...

707 2012-01-05 / 10:29:07
2Ужгородець 2012-01-05 / 09:14:41
Та не він бідний, а його мала)))))))))))

Напевно що так. Особливо, якщо дає їй читати на ніч окремі фрагменти з Живого Журналу самого Пана-Баклажана.
Даремно вважають, що про смаки та особливості виховання своїх дітей не сперечаються.

Ужгородець 2012-01-05 / 09:14:41
Та не він бідний, а його мала)))))))))))

Гість 2012-01-05 / 08:59:01
бідний, бідний пан Баклажан...

Пан Баклажан 2012-01-05 / 00:05:06
Скажіть хто-небудь, чесно - ви даєте своїм дітям книжки Галини Малік? Вони (діти) її читають?
Чогось я слабо уявляю свою доньку (зараз їй 11), аби вона читала про вуйка Йойа - ані в 7, ані в 8-9-10...


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 20Україна і жест Земана
/ 8Парадокси виборів на Закарпатті
/ 2Чи матимуть закарпатські угорці свого депутата?
Діаспора жива і мертва
/ 18Закарпаття. Що вдалося і не вдалося зробити Геннадію Москалю?
/ 44Виборча дуля в закарпатській кишені
/ 5Уроки Карпатської України
/ 9Крах закарпатського москвофільства
Підсумки 2018 року на Закарпатті
/ 32Про фашизм на Закарпатті
/ 3Одеса вибрала Україну
Люди без страху
/ 8"Гауляйтер" для Закарпаття
/ 8Футбол як провокація
/ 2Заповіт професора Белея
/ 6Як вирішити ромську проблему?
/ 20Непомітна мадяризація?
/ 9Україна у час війни та Закарпаття як полігон для ворожих спецслужб
/ 12Польський тероризм на Закарпатті
/ 30Закарпатці в угорському рабстві. Про це мовчить Будапешт
/ 6Угорський рік на Закарпатті: не лише гострі баталії щодо української мови
/ 34Русинський абсурд на закарпатському телебаченні
/ 17Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?
/ 13Як Українська держава фінансує закарпатський сепаратизм
/ 30Чи винна Україна, що закарпатські угорці погано знають українську мову?
» Всі записи