Закарпатські художники малювали дідусів і бабусь у словацькій Новоселиці (ФОТО)

Неповторна атмосфера під час малювання

Це було нетрадиційне відкриття портретів клієнтів установи, які автор створив  самовіддано під час перебування в цьому регіоні.  В той же час керівництво установи та громадське об'єднання "І тут живуть люди"  домовилися   на подальшому співробітництві і далі створювати портрети нових клієнтів. На жаль, навесні 2007 року раптово обірвався життєвий шлях цієї  благородної людини – Юрія Кресили.

Незважаючи на цей сумний факт, організатори не відступили від своєї первісної ідеї, щоб   продовжити  малювати портрети нових клієнтів, і тим самим сприяти не тільки пропагуванню установи, але й регіону, про який більшість людей говорить, що знаходиться там, де кінчаються курні дороги.

Спливло кілька років. Все ж таки вдалося знайти  охочих художників, які зрозуміли   оригінальність ідеї  і були готові самовіддано, без  претензії на гонорар, так би мовити, за харчування і проживання, художньо відтворити обличчя бабусь і дідусів, які живуть в згаданій установі. Не знайшовши таких охочих дома, то  у співпраці з Закарпатським обласним організаційно-методичним центром культури в Ужгороді знайшли їх в недалекому  Ужгороді.

Після  оформлення візових формальностей  художники-живописці Олександр Сидорук  і Володимир Mишанич приступити до роботи: від  12-го  до 15-го  травня  ц.р. вони створили портрети всіх клієнтів установи. Це була неординарна подія, яка дуже позитивно вплинула на одноманітний стереотип життя всіх мешканців. Якщо донедавна треба було умовляти багатьох з них, аби дали згоду позувати перед художником, тепер вже не було жодних проблем: клієнти терпляче чекали, коли дійде черга, щоб і  вони могли сидіти на стільці перед художником і щоб їх портрет  прикрашав вітальню і став складовою частиною міні-галереї установи. Жваво дискутували не тільки про вже готові роботи, але і  під час малювання, навіть тоді, коли появлялись лише перші контури портрета свого сусіда по кімнаті.

Художники швидко заприятелювали з клієнтами, говорили з ними  на різні теми, що їм допомогло краще проникнути в їх  внутрішній світ і все  це перенести на папір. Працювали різними техніками - олівцем, вугликом, пастеллю. Для журналіста телебачення "Земплин" художники сказали, що перебування було дуже цікавим для них. За словами Олександра Сидорука, малювати портрети старих  – дуже інтимна річ, це – немовби  сповідь, дотик до людського життя, у кожної людини є свій світ, доторкнутися до якого є дуже цікавим і таким чином можна легко заглянути у її внутрішній світ.  Володимир Мишанич сказав, що малювати старих людей дуже цікаво, кожна людина – це особистість,  її життя є джерелом досвіду і недарма кажуть: життя прожити – не поле перейти.

Організатори подбали не тільки про роботу для художників, а й про відпочинок за традиційними  народними страви – печеною у вугіллі картоплею, домашнім сиром з сметанкою, домашньою квашеною капустою з цибулею та олією, домашніми батіжками-корбачиками з сиру, печеною солониною і ковбасою.

У суботу вранці організатори показали художникам  дерев''яні церкви в Тополі, Руському Потоці, Улицькому Кривому і Кальній Розтоці.  Не забули  ні про статую Медової баби, яку створив академічний скульптор Марек  Житнян  з семиметрового дуба і яка стоїть в самому серці національного парку "Полонини" – за сім  кілометрів від Новоселиці.  Виставка буде відкрита влітку за участю  рідні клієнтів, гостей з обох сторін словацько-українського кордону, художників, працівників телебачення, радіо і преси.

Михайло Іванцо, Снина

 
Під час роботи над портретом

Художник Олександр Сидорук

 У полоні роботи над портретами

Портрет майже готовий

Теги: художник, похилий вік, Снина, портрет

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати