Храми і обителі Виноградівщини

Архідекан Виноградівщини і Мукачівщини о.Мирослав Сипко повідомив, що Виногардівський храм Успіння Богородиці освячений ще 2004 р. Недалеко — стара церква, яка у радянські часи була відібрана від громади, тому врешті-решт довелося будувати цю. Парох дорадянських часів о.Павло мав аж 16 дітей. Тільки це і врятувало його від арешту і вислання — навіть безбожна влада не наважилася аж настільки компрометувати себе. Наприкінці ж радянської доби за відродження громади узявся о.Іван Роман (1921 — 2003), нині на храмі — його меморіальна дошка. Першу легальну службу він провів у невеликій каплиці за участі 600 прихожан. Далі намагалися налагодити почергове богослужіння у старій церкві, проте не вдалося. 1994 р. Збудували нову фару. 2000 р. із навчання у Римі до Виноградова приїхав о.Тарас Ловска, він став помічним священиком при о.Івані й ініціював будівництво нового храму. Місто виділило для цього ділянку. 19 листопада 2000 р. владика І.Семедій освятив наріжний камінь. Будівництво велося і вдень, і вночі, о.Тарас тоді стає парохом Виноградова. У лютому 2003 р. Владика Мілан відкликав о.Ловску до Ужгорода, де він очолює духовну академію. У Виноградові ж будівництво (внутрішні роботи) завершує новий парох о.Костянтин Сабов. 21 серпня 2004 р. Владика Мілан освятив завершений храм. Навесні 2005 р. о.Костянтин тяжко захворів, після чого вийшов на пенсію. 1 вересня 2005 р. парохом став о.Мирослав Сипко. Він упорядковує навколишню територію, домовляється з власниками сусідніх гаражів про їх перенесення. 2010 р. здійснено розпис храму. 2012 р. Площу перед храмом забруковано, поставлено паркан, розбито газони, відселено завдяки сприянню міської влади і решту гаражів.

Зараз дана громада налічує тисячу родин. У неділю і на свята відправляється по три служби, кожну відвідує по 650 — 800. Такі цифри були до карантину, нині вони нижчі. Крім Успенської громади, у місті є ще три: Зіслання Святого Духу (300 родин), Благовіщення (200 родин), св. Анни з дерев’яною каплицею на 30 родин. За рік у головному храмі відбувалося 50-60 панахид, 70-80 хрещень (одного року навіть 92), дещо менше вінчань. Олтар тут почали розписувати два закарпатські майстри Василь Бабич і Володимир Поп, потім до них приєднався майстер зі Львова Данило Турецький. Останній написав і образи до трирядного іконостасу, а різьблення іконостасу забезпечив Микола Макаренко. В одному приділі уміщено ікону владики-мученика Теодора Ромжі, в іншому — ікону папи Іоана-Павла ІІ. Серед розписів — Кирило і Мефодій, княгиня Ольга, Володимир Святославич, Феодосій Печерський. Планують встановити вітражі.зараз тільки над входом уміщено великий вітраж із сюжетом Успіння Богородиці.

Нині Виноградівський деканат налічує 18 парохів, 2 священики-монахи і 7 священиків-емеритів (пенсіонерів). Вони обслуговують 25 парафій. З них на 2000 р. Мали власні храми лише 5. Відтоді збудовано ще 17 нових. Серед них — храм св.Георгія Побідоносця у Підвиноградові. 1934 — 1949 р. Місцеву громаду очолював о.Микола Зомборі, якого 22 січня 1950 р. арештували і засудили на 25 років ув’язнення і конфіскацію усього майна. Церкву громаді такі не повернули, довелося будувати нову. 1941 р. Громада налічувала 1565 осіб, нині — 145 родин. 23 січня 2009 сільрада дозволила будівництво нової церкви. Зі старої церкви громада зберегла чотири ікони (нижній ряд іконостасу)б які довелося реставрувати, бо постраждали під час воєнного обстрілу. 2015 р. храм освячено. Серед іншого його прикрашають 14 вишитих ікон на сюжети Хресної Путі, виконані місцевими прихожанками. Поруч храма — фара з памєятним знаком о.Зомборі.

На околиці Виноградова з 27 травня 2016 р. діє дитячий будинок сімейного типу “Дитятко Ісус” імені блаженого Омеляна Ковча. Там зараз сім дітей від 6 до 14 років. Працюють там дві монашки — мама-вихователь Тарсикія Івасик і волонтерка-помічниця (поза штатом). Будинок під цей заклад купив і подарував меценат з США.

Ще більший подібний центр — у Королеві. Тут теж дві монашки — сестра Йосафата і сестра Лаврентія. Місцевий храм Андрія Первозванного освятив 2013 р. владика Мілан. Розписала його сестра Емануїла, яка свого часу жила тут. Також у центрі з 2001 р. діє благодійний дитячий садок “Назарет” на 70 вихованців (монашкам допомагає кілька найманих працівників). Садок має підсобне господарство: поросята, кури, кролі. Також тут дитячий будинок для дітей уже шкільного віку, він має чималу бібліотеку.

У Новоселиці відвідуємо дерев’яну церкву, збудовану ще 1669 р., де нині служить о.Тарас Бурлака. Колишній парох о.Іван Матейко (1944 — 1949) отримав 25 років. Служби у музеєфікованій церкві відновилися 2007 р. Тепер їх відвідує вже тридцять родин.

Ми побачили драматичне відродження духовного життя у працьовитому, але не надто заможному краї, де все тримається переважно на ентузіазмі заповзятих людей. Але виявляється, що цього зовсім немало — навіть у нашу скрутні часи.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати