Пам’яті єпископа Мілана Шашіка

Словак, який розбудовував Україну

Пам’яті єпископа Мілана Шашіка

Звістка настільки несподівана, що розум відмовляється вірити. Як? Лише позавчора спілкувалися телефоном, домовлялися про зустріч через кілька днів, голос у владики був, як завжди, жвавий, сповнений бадьорості і задумів, а тут – вечірнє повідомлення, як грім серед ясного неба.

Підступний тромб, що чатує на жертву в найнесподіванішу мить.

Очільник Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан Шашік помер 14 липня, не доживши два місяці до 68 років. За останній рік він постарів. Швидше втомлювався, змарнів на лице. Після жахливої аварії минулої осені, в якій дивом вижив, здоров’я єпископа похитнулося, але нікому і в голову не приходила думка, що його земні дні добігають кінця. Це би звучало як абсурд, адже єпарх був сповнений кипучої енергії і зранку до ночі трудився у справах однієї з найбільших греко-католицьких єпархій України, що нараховує 300 тисяч вірників. При такому світлому розумі та здоровому способі життя, як мінімум, ще десять років міг активно жити, зустріти 70-річний ювілей, піти за кілька років на заслужений спочинок в емеритуру, ділячись досвідом та споминами…

Але Бог покликав його до себе посеред дороги, без усіляких приготувань та поступового відходу. І тепер нам залишається лише осягати зроблене ним, дивуючись працездатності й твердій волі цієї непересічної постаті.

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік і тодішній міністр освіти і науки Лілія Гриневич в єпископській каплиці

Великий будівничий Закарпаття

Владика Мілан був унікумом із різних поглядів. Вже саме призначення його на очільника Мукачівської греко-католицької єпархії викликало спантеличення. Адже єпископом призначено словака із Центральної Словаччини, який до того ж народився у римо-католицькій родині, але згодом став і греко-католиком. Але Ватикан не прогадав із призначенням 50-річного ченця-лазориста. Бо Мукачівська єпархія на той час перебувала в затяжному непримиренному конфлікті двох національних орієнтацій і лише призначення сторонньої людини могло привести бодай до зовнішнього примирення. Владика обрав серединну позицію, за що зазнавав критики як одними радикалами, так і другими. Тож одні ганили його за «українізацію», а інші – за її відсутність.

З цього погляду, владика Мілан виконав роль перехідної фігури, завдання якої було розбудовувати матеріальну основу єпархії. Таким «Великим Будівничим» він і увійде в історію Закарпаття. За 17 років свого правління владика Мілан освятив дві сотні храмів, що становить половину всіх місцевих греко-католицьких церков. Владика не лінувався їздити всюди, куди кличуть – навіть до найменшого села. І не просто освячував престоли чи наріжні камені, але й шукав засоби для зведення Божих домів – сучасних, зручних, сповнених естетичної вартості.

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік звертається до учасників різдвяного концерту хорового співу в Хрестовоздвиженському кафедральному соборі. Ужгород, 8 січня 2014 року

Він мав не тільки чудові зв’язки в широкому християнському світі, але й дар переконувати меценатів. І якщо в Західній Європі спорожнілі храми нині віддають під музеї, а парафії закриваються через брак вірян, то на Закарпатті кількість церков весь час зростає.

Вінцем великого будівництва владики Мілана став історичний комплекс Ужгородського кафедрального собору, єпископської резиденції та прилеглої території, що є архітектурною родзинкою Ужгорода, його туристичною візитівкою. Всі ці 17 років єпископ трудився над втіленням свого задуму – повернути цим спорудам мистецьку вартість, яку вони втратили за півстоліття варварського комуністичного режиму. Нині бачимо, скільки владиці вдалося здійснити на цьому важкому, а головне – вкрай фінансово затратному шляху. Без державних коштів церква змогла повернути місту його архітектурні і культурні скарби на рівні найсучасніших вимог.

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік під час урочистого закриття виставки «Іконопис та сакральне мистецтво». Ужгород, 19 лютого 2019 року

На жаль, не вистачило владиці кілька років, аби побачити все задумане завершеним. Вже виграно європейський грант на внутрішні роботи в кафедральному соборі, підготовлена основа для єпархіального музею, впорядковуються терени позаду собору, ось-ось має бути завершений пам’ятник єпископу-просвітителю Андрею Бачинському, який зведуть у палісаднику.

Як справжній європеєць, владика Мілан до всього ставився ґрунтовно. А що був залюблений в історію, у дитинстві навіть мріяв стати археологом, то велику увагу приділяв історичній спадщині.

Мав чудову пам’ять, широкі знання, володів понад п’ятьма мовами, в тому числі шпарко говорив українською з милим словацьким акцентом. Закарпаття сприймав як рідну домівку і щиро вболівав за Україну, про що свідчить і отримане у 2009 році українське громадянство.

Мукачівська єпархія до владики Мілана і після – це дві зовсім різні якості. Бо ж він не тільки розбудовував її кількісно, подвоївши кількість церков. Нині це сучасна структура, де молода освічена генерація відіграє дедалі помітнішу роль. Владика Мілан виховав якісно нове єпархіальне покоління.

Його високий інтелект, уміння відстоювати позицію при збереженні загальної толеранції, душевна приязнь та сердечність, вболівання за громадський інтерес, особиста харизма – все це сприяло тому, що в особі владики Мілана Закарпаття мало духовного лідера, який переріс конфесійні межі, про що свідчили численні журналістські рейтинги, де єпископ завжди був серед лідерів громадської думки.

Владика Мілан, без сумніву, належить до видатних єпископів в історії Мукачівської греко-католицької єпархії. Його ім’я стоятиме поруч з іменами Андрея Бачинського, Теодора Ромжі, Івана Маргітича, які ще при житті мали таку любов і повагу вірян, що зробило їх легендарними і для наступних поколінь.

З таким авторитетним і харизматичним лідером Мукачівська греко-католицька єпархія вміло долала складні обставини сучасного секуляризаційного світу. Наявність потужного «дарунку», бо ж у провінції головний дефіцит – це яскраві особистості, було справді великим підсиленням єпархії збоку. Другий Мілан Шашік у Ватикану навряд чи знайдеться. Та й потреба кадрової підтримки нині не така гостра, як два десятиліття тому. Тож на єпархіальну авансцену час виходити своїм кадрам.

А владика Мілан віднині перейде із лав наших сучасників у пантеон великих і безсмертних. Його добрі справи, яких – тисячі, стануть йому найкращим монументом. Вічна йому пам’ять!

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
16 липня 2020р.

Теги: Шашік, владика Мілан, МГКЄ

Коментарі

moris 2020-08-21 / 22:52:04
Трагедія в тому, що той, хто проповідував про смерть і вічне життя, часто забував про свою власну смертність. Будував імперію земну, свою автономну структуру, яку ізолював від реального світу і тримав в омані підлеглих. Але ніщо не вічне. Ніхто з нас. Ніхто. І час думати нам про духовний фундамент в церкві, а не говорити лише про муровані церкви, які збудували німці. Якщо хтось думає, що німці давали лише єпископові Міланові гроші, то ні, вони дають навіть на будівництво московських храмів по Україні. Тому то не є лише власна заслуга покійного Мілана. Він має заслугу в тому, що не блокував матеріальний розвиток, а з іншим "всьо сложно" вийшло. Вічная пам'ять йому.

да всі єдино будут 2020-08-21 / 18:10:02
всі пищать і моляться в службі за єдність святих Божих церков, а насправді тягне кожен собі. Купа православних юрисдикцій і поки що дві греко-католицькі в Україні. Егоїсти всі. Ісус їм нафіг не потрібен. Головне, щоб я був царьком. А правді в очі дивитися не хоче ні один. А кричить кожен про якусь окремішність. Ганьба. Всім ганьба в кожній церкві, хто не хоче об'єднання всіх християн в Україні і світі.

Син Шмідта 2020-08-20 / 20:29:10
А ко то тот Мілан? Не чувим такоє імня. То наш русин? Майже мадяр, бо я бим го знав

декан 2020-08-11 / 21:43:17
А мені добре, що Ніл став шефом. Я вже 15 років декан і ще 15 буду, аж не вмру.

сокурсник К 2020-08-06 / 22:32:30
пан отець Курах чоловік хороший. Але принизив себе там, де не треба і не варто. Завжди говорить, що без владики Мілана він би не реалізувався як священик і богослов. Як на мене, то це лизоблюдство, щоб не казати жополизство. Вибач отче. Але ти був би цінною людиною і без вл.Мілана. Якщо маєш голову. І купа інших присосалися до покійного єпископа, лиш би їм гроші привозив. Ганебно. І русинами будуть, і мадяронами, та і чортом лисим, лиш би владика гроші давав. Чи він того не бачив? Бачив, думаю. Але нормальних людей він близько не підпускав, бо тоді він би не міг бути тим, ким був. Вони висловлювали своє бачення на ситуацію. Ось тепер настав час ікс. Що тепер будуть робити ті Хатіко, які без хазяїна себе не бачать. Кажуть, що собака відчуває, що живе, поки живе її господар. Хоча вони пристосуються до наступника, що прийде. Той теж потребуватиме своїх Хатіко. А влдику Ніла шкода. Тікайте гет в монастир владико, поки не втратили віру між тими лизоблюдами, бо і так ви не довго будете очільником, ви це розумієте.

форестер 2020-08-06 / 19:02:44
Я не Нік, але знаю Кураха як русина, який навіть на роботі ігнорує літературну, тобто державну мову.
Чи він при цьому ще й українофоб, не знаю.

васман 2020-08-06 / 12:47:18
до Ніка:
Курах - україноненависник ???

Не дай, Боже! 2020-08-06 / 09:55:29
От хто є українофобом, то це уродженець Словаччини Макарій. Тому владика й випхав його у Сторожницю. Призначення його призведе до шаленого протистояння в єпархії.

Вірниця 2020-08-05 / 23:47:20
Я чула, що нашого священника отця Макарія монаха назначать скоро владиком. Бо владика Ніл слабак, декани проти нього. Лиш словак майліпший, закарпатці ніякі. Ледве чекаю вже

Нік 2020-08-05 / 13:57:41
Згоден з Очевидцем...
Тут і вашим і нашим не проходить, з покійним єпископом мали двадцять років духовного пристосуванства...
При ньому піднявся Береш, Тидір, Курах і т.д.,україноненависники...

Очевидець 2020-07-30 / 13:33:34
Вгамуйтеся всі вже. Оцінка залежить від критеріїв оцінювання. Якщо церкву розглядати як світську фірму чи організацію, то єпископ Мілан був суперкерівник. Про гроші і майно дбав. Не про священиків, принаймні, не про всіх. А якщо оцінювати діяльність як духовного лідера, то тут не склалося. Був зверхнім і наглим, як і личить директору банку чи приватного підприємства. Дбав швидше про власні амбіції. Не знаю, чи це об'єктивна оцінка, але так виглядало. Справжнім батьком він став лише для деяких. Не всі будуть згідні з моїм коментарем, але вибачайте. Хай спочиває з Богом у мирі.

Васман 2020-07-30 / 11:03:04
Амінь

Ужгородець 2020-07-30 / 10:56:30
Кожен невеликий прищик так і хоче вилізти вище свого плінтуса та кинути камінь в бік діянь покійного. Та всі піпаші, майки не годяться стояти поруч з такою людиною. Люди, котрі виросли з совком у голові ніколи від нього не відірвуться.

До майкі 2020-07-30 / 10:41:14
Бібліотеку не закрили і не закриють, її перенесли в інше місце, лиш би люди хотіли читати в бібліотеках, а не в інтернеті. А що-до резиденції то ти ще запропонуй Папі Римському, Кирилу Московському, Епіфанію Київському та іншим передати свої резиденції під музей або бібліотеки. Це повний маразм, тобі мабуть зайнятися нічим.

Майк 2020-07-30 / 09:04:02
бібіліотека при тому, що нею могли користуватися всі студенти, тисячі осіб. Вона була зручною, в центрі міста. А тепер хто може зайти в ті приміщення? Резиденція була потрбна у 19 сторіччі, зараз для чого вона? чи може тм узей зробили? Краще стало закарпатцям? А якщо вам, аноніму так печеться колишня власність то порвіть горлянку, аби віддати всю рафанду колишнім власникам, і не тільки рафанду...

Очі на лоба 2020-07-29 / 13:44:24
Хай спочиває з Богом. А всім іншим скажу: звалився джекпот на наші голови. Чи зуміємо розумно ним скористатися? Це навряд чи...

Цундравій майці 2020-07-29 / 08:34:45
При чому тут бібліотека? Шашік повернув те, що належало Єпархії з її започаткування, а такі антихрести як ти, її віджали і за*рали в часи КГБ. Горянин взагалі рамси попутав, нерозуміється в білому світі, а В.Піпаш дурню несе, ти хоть раз був на його службі? Я ніразу не чув його Богослужіння на старослав'янській мові, він завжди проводив службу на українській, так трохи з акцентом, але наші закарпатці також не говорять чистою українською, це взагалі не проблема. Бачу, що цю "тройцю" атеїстів, аж трясе коли чують про щось Боже.

В. Піпаш 2020-07-28 / 15:31:12
Сашку, Шашік постійно "рекомендував", а насправді це означало - "заставляв, змушував" не використовувавтм українську мову у богослужінні. У тих храмах де була лише вона "рекомендував" (тобто" "змушував") запроваджувати ще одну службу - церковно-словянською (старомакедонською). Хто сперечався - зазнавав"утисків". Десятки і десятки проукраїнсько-налаштованих священиків захнали "утисків" (різного рівня) від Мілана за українську позицію. Впевнений - вони це можуть підтвердити.
В Академії навчання різко було організоване на виховання протиукраїнців та сепаратистів. Куди вже далі, коли було заборонено до вивчення предмет "Українська мова". Викладання відбувається на примітивному, практично, "язичії". Як казали мені вірники - аби молодий, спрямований на парафію свяченик-випускник академії був змушений мотивувати: "Я не можу вести службу українською, бо я її не розумію, мову не знаю!"

Горянин 2020-07-28 / 11:03:49
Погоджуюся на усі 100 % з дописувачем: «Виховав ціле покоління сепаратистів, матеріально їх підтримував». Коротка, вбивча і абсолютно точна характеристика. Респект!
Додам, що центром політичного русинства стала духовна семінарія на чолі з ректором, а в найближчому оточенні спочилого єпископа були винятково українофоби.

Майк 2020-07-27 / 23:16:29
Смішно читати деяких недолугих захисничків попа. Більше попів і храмів, за**ріть ними вже усі сквери і парки. Смішно читати "досягнення" Шашика те, що збільшиу удвічі поголів`я священників. А кому вини потрібні у такій кількості ? рівень і освіта їх дуже посередненька. А бажання бути похованим над Ромжею віддає завищеною самооцінкою, це треба заслужити.
На рахунок Сидора, а чим принципово Шашік відрізнявся, якщо забороняв читати молитву за спасіння України "Боже Україну храни" ? Нічим, тільки Сидор туповатий москальский піп а це трохи хитріший і розумніший словацький. Не є у нас українців свого пророка, завтра могола вам пошлють і поклони йому бити будете, віряни хрінові....


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Як ОПЗЖ підтримує сепаратизм на Закарпатті?
Книгомама
/ 11Ловець слів
/ 9Подарунок до Тріанона: чому Берегівський район, а не Виноградівський?
/ 1Рік без Дмитра Кременя
/ 23Духнович був соборником
/ 4Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука
/ 16Угорський шантаж
Операція "Ліквідація"
/ 5Вбивство Ярослава Галана: знайомий почерк?
/ 4Чернігівщина очима закарпатця
/ 20Україна і жест Земана
/ 8Парадокси виборів на Закарпатті
/ 2Чи матимуть закарпатські угорці свого депутата?
/ 1Діаспора жива і мертва
/ 18Закарпаття. Що вдалося і не вдалося зробити Геннадію Москалю?
/ 44Виборча дуля в закарпатській кишені
/ 5Уроки Карпатської України
/ 9Крах закарпатського москвофільства
Підсумки 2018 року на Закарпатті
/ 32Про фашизм на Закарпатті
/ 3Одеса вибрала Україну
Люди без страху
/ 8"Гауляйтер" для Закарпаття
/ 8Футбол як провокація
» Всі записи